Розділ «Лабіринт»

Оті відкинувся на спинку стільця.

— А вона знає, що трапилося з її онуком?

Мовчання Брезара допомогло йому вгадати відповідь.

— Дізнайтеся! — крикнув шеф. — Поки Домінґо стежитиме за доктором Таннер, іди до будинку пані Жіро та оглянь усе навколо — тільки обережно. Я зустрінуся з вами на автостоянці навпроти Нарбонських воріт, — він поглянув на годинник, — за півгодини.

На столі знову запищав дзвоник внутрішнього зв’язку.

— Чого стоїте? — гаркнув Оті, відсилаючи їх жестом геть. Він зачекав, поки підлеглі залишать кімнату, і тільки тоді відповів.

— Так, Орелі?

Поки Поль Оті слухав, його рука мимоволі знайшла золоте розп’яття на шиї.

— А вона не сказала, чому хоче перенести зустріч на годину раніше? Звичайно ж, це не зручно, — сказав Поль, перериваючи вибачення секретарки.

Із кишені піджака він витяг мобільний телефон. Не було жодного повідомлення. Раніше вона завше зв’язувалася з ним особисто.

— Мені потрібно буде залишити офіс на деякий час, Орелі, — знову сказав Оті, — поклади досьє на Жіро мені на стіл, коли будеш збиратися додому. До восьмої години.

Потім Оті зняв піджак зі спинки свого стільця, витяг пару рукавичок із шухлядки столу і вийшов з офісу.

Одрік Беяр сидів за маленьким столиком у спальні для гостей у домі Жанни Жіро. З напівзачиненими віконницями кімната лише злегка освітлювалася пізніми вечірніми променями сонця. Позаду нього стояло старе, застелене свіжими білими бавовняними простирадлами односпальне ліжко з гарно вирізьбленими бильцями.

Жанна надала цю кімнату в його повне розпорядження багато років тому. Жанна оздобила її копіями усіх видань його книжок, що стояли на єдиній дерев’яній поличці над ліжком. Цей її жест надзвичайно його зворушив.

Беяр мав лише кілька особистих речей. У кімнаті він тримав тільки змінний одяг та письмові прилади. На початку їхньої співпраці Жанна зазвичай кепкувала з того, що він віддає перевагу чорнильній ручці та паперу, так само цупкому, як пергамент. На це він тільки посміхався, кажучи, що вже занадто старий, щоб змінювати свої звички.

А тепер він зацікавився. Бо тепер зміни були неминучі.

Він відкинувся на спинку стільця, думаючи про Жанну і про те, наскільки важливою для нього є її дружба. На кожному етапі свого життя він знайомився з гарними чоловіками та жінками, але Жанна була особливою. Саме за допомогою Жанни він познайомився з Грейс Таннер, хоча ці дві жінки ніколи не зустрічалися.

Грюкіт каструль на кухні повернув його до реальності. Беяр узяв ручку й відчув, що він одразу ж помолодшав на кілька років; раптом зникло відчуття віку і досвіду. Він знову почувався молодим.

Зараз же в голову прийшли потрібні слова, й Беяр почав писати. Лист вийшов коротким і змістовним. Завершивши писати, Одрік промокнув ще свіжі чорнила й акуратно склав аркуш трикутником. Він надішле листа, щойно дістане її адресу.

Коли лист потрапить їй до рук, тільки вона зможе вирішити, що робити.