Розділ «Частина четверта»

Звіяні вітром. Книга 2

— Ні,— рішуче прошепотіла Мелані.— Ні. Полиште це на мене.

На обличчі у неї був такий самий вираз, що Скарлет бачила в Тарі того дня, коли Мелані стояла над сходами, дивлячись униз на вбитого янкі й стискаючи у кволій руці важезну шаблю, коли під впливом обставин лагідна й боязка істота перетворилася на сторожку й люту тигрицю. Вона шарпнула двері навстяж.

— Тягніть його сюди, капітане Батлер! — гукнула Мелані з нотками злості в голосі.— Знову ви напоїли його до безпам’яті. Тягніть його сюди!

З темної стежини, де гуляв вітер, озвався капітан Джефері:

— Перепрошую, місіс Вілкс, але вашого чоловіка й містера Елсінга узято під варту.

— Узято від варту? За те, що упилися? Якби в Атланті всіх, винних у пиятиці, брали під варту, то увесь гарнізон янкі й не вилазив би з в’язниці. Ну, тягніть же його сюди, капітане Батлер! Звісно, коли самі ще можете переставляти ноги.

Голова у Скарлет була запаморочена, і спершу вона нічого не могла второпати. Було ясно, що Рет і Ешлі зовсім не п’яні і що Мелані це знає. А проте ця сама Мелані, завжди така лагідна й витончена, кричить як мегера, та ще й перед янкі, що вони обоє так набралися, аж ледве з ніг не падають.

Почулася коротка шамотлива пересварка впереміж із прокляттями, а тоді чиясь нетверда хода сходинками. У дверях з’явився Ешлі, блідий як полотно, голова хитається, біляве волосся розкуйовджене, на плечах чорна Ретова пелерина до колін. З обох боків його підпирали Г’ю Елсінг і Рет, які самі насилу трималися на ногах, хоч видно було, що без їхньої підпори Ешлі так би й звалився на підлогу. За ними ступав капітан-янкі, на обличчі у нього підозріливість боролася з насмішкуватістю. Він зупинився у розчинених дверях, а з-за його спини заглядали з цікавістю солдати; знадвору війнуло холодним вітром.

Скарлет, перелякана й ошелешена, глянула на Мелані, тоді знов на безвладного Ешлі й потроху почала здогадуватись. Вона мало не закричала: «Та він же не п’яний!» — але вчасно осмикнула себе. Нараз їй стало ясно, що це ж вона свідок лицедійства, розпачливого лицедійства, коли на карту поставлено життя його учасників. Скарлет відчувала, що ні вона сама, ні тітонька Туп не беруть у ньому участі, тоді як Мелані й Індія перекидаються репліками, мов актори, кожен з яких добре завчив свою роль. Вона тільки наполовину це зрозуміла, але їй цього вистачило, щоб мовчати.

— Посадіть його в крісло! — обурено вигукнула Мелані.— А ви, капітане Батлер, зараз же вийдіть із цього дому! Як ви сміли показатись тут після того, як знову довели його до такого стану!

Рет і Г’ю опустили Ешлі в крісло-гойдалку, а Рет при цьому заточився так, що був би впав, якби не вхопився рукою за спинку крісла. Обернувшись до капітана, він мовив з прикрістю в голосі:

— Гарну я маю дяку, га? За те, що не дав його поліції забрати, привів додому, коли він верещав усю дорогу й раз у раз поривався битись!

— І ви, Г’ю Елсінг,— мені сором за вас! Що ваша бідна матінка скаже? Пиячите та ще гасаєте по місту з цим... з цим янколюбом, пристібаєм, з цим Ретом Батлером! Але ж і ти, містере Вілксе,— як ти міг до такого докотитись?

— Меллі, я не так уже й п’яний,— пробурмотів Ешлі, і враз по цих словах припав обличчям до столу, затуливши голову руками.

— Арчі, одведіть його до спальні й укладіть в ліжко... вам це не вперше,— наказала Мелані.— Тітонько Туп, будь ласка, приготуйте йому постіль і... ой, горенько моє! — вона раптом вдарилась у сльози.— Ой Боже, і як він міг? Обіцяв же мені!

Арчі вже простяг був руку під пахву Ешлі, а перелякана Туп нерішуче звелася на ноги, коли це втрутився капітан Джефері.

— Не чіпайте його. Він під арештом. Сержанте!

До кімнати ввійшов сержант з гвинтівкою в руці, а Рет, силкуючись не звалитися з ніг, поклав руку на плече капітанові й спробував зосередити на ньому погляд.

— Томе, за віщо ти його арештовуєш? Він не дуже й п’яний. Я бачив його в куди гіршому стані.

— Яке мені в чорта діло, п’яний він чи ні! — вигукнув капітан.— Про мене, хай би він і в канаві валявся. Я не поліцейський. Сьогодні ввечері ку-клукс-клан вчинив набіг на Наметище, і саме за це його й містера Елсінга заарештовано. Там убито негра й одного білого. А містер Ешлі командував набігом.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Звіяні вітром. Книга 2» автора Маргарет Мітчелл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта“ на сторінці 122. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи