— На все свій час,— сказав він з легким усміхом.— Не нахиляйте так лампу, Скарлет. Ви ж не хочете спалити містера Вілкса. Міс Меллі...
Мелані, немов вишколений солдатик, який чекає на команду, підвела погляд, від хвилювання навіть не помітивши, що Рет уперше за весь час звернувся до неї пестливим ім’ям, як звертаються тільки родичі й близькі приятелі.
— Я перепрошую, місіс Вілкс...
— Та нема чого перепрошувати, капітане Батлер! Це для мене честь, якщо ви називатимете мене просто «Меллі» без усяких там «міс». Я маю таке відчуття, наче ви мій... рідний брат... або принаймні двоюрідний. Ви такий добрий і такий розумний! Чи зможу я коли-небудь віддячити вам?
— Дякую,— відповів Рет і на хвильку трохи знітився.— Я нізащо не повинен був би до цього вдаватись, але, міс Меллі,— голос його набрав вибачливого відтінку,— я перепрошую, що мусив сказати, ніби містер Вілкс був у закладі Кралі Вотлінг. Я перепрошую, що мусив втягти і його, й інших у таку... м-м... Але коли я мчав звідси, часу було обмаль, і мені нічого іншого не спало на думку. А я знав, що моєму слову повірять, бо у мене багато приятелів серед офіцерів-янкі. Вони роблять мені сумнівну честь, зараховуючи до своїх, оскільки знають про мою, скажімо так, «непопулярність» у співгородян. А сьогодні ввечері — до того, як оце заварилося — я й справді грав у покер у барі в Кралі. І там було кільканадцять солдатів-янкі, вони можуть це підтвердити. А Краля та її дівчата з дорогою душею збрешуть янкі в вічі, що містер Вілкс і решта їх провели весь вечір у них нагорі. Янкі їм поймуть віри. Янкі щодо цього дивнуваті. Їм і на думку не спадає, що жінки такого... фаху можуть бути самовідданими патріотками. Янкі не повірили б жодній добропорядній дамі з Атланти, якби вона присяглася, що її чоловік був сьогодні на сходинах, але от слову... таких дівчат повірять без ніяких. Тож я гадаю, що слово честі одного пристібая і десятка-двох... дівчат, може, й вирятує хлопців з халепи.
При цих словах на устах у нього з’явився сардонічний усміх, який, однак, зразу ж зник, коли Мелані обернула до нього лице, що променилося щирою вдячністю.
— Ви такий винахідливий, капітане Батлер! Та хоч би ви сказали, що вони й у самому пеклі провели цей вечір — аби лиш це допомогло їх урятувати! Бо ж я добре знаю, як знають і всі наші, що мій чоловік зроду не бував у таких осоружних місцях!
— Це ще як сказати,— непевно мовив Рет.— Коли йдеться про сьогоднішній вечір, то містер Вілкс таки був у Кралі.
Мелані з гідністю випросталась.
— Нізащо не повірю такій брехні!
— Але, ради Бога, міс Меллі! Дозвольте мені пояснити! Коли я оце ввечері дістався до Саллівенової садиби, то знайшов там пораненого містера Вілкса і з ним Г’ю Елсінга, доктора Міда, дідка Меррівезера...
— Невже й цей старий там був?! — скрикнула Скарлет.
— Чоловіки в будь-якому віці можуть утнути дурницю. І вашого дядечка Генрі...
— О Боже! — скрикнула тітонька Туп.
— Інші розсипалися хто куди після сутички з солдатами, а цей гурт вернувся на Саллівенову плантацію заховати балахони в димарі й поглянути, чи тяжко поранено містера Вілкса. Якби не його рана, вони б уже мчали до Техасу, всі гуртом... але він не міг так далеко їхати, а кинути його напризволяще вони не хотіли. У зв’язку з цим постала потреба довести, що вони були не там, де справді, а десь інде, отож я кружними шляхами й привів їх усіх до Кралі Вотлінг.
— Ах так... я розумію. І перепрошую за свою негречну мову, капітане Батлер. Я розумію тепер, що ви мали рацію, привівши їх туди... але ж, капітане Батлер, як ви туди заходили, вас мусили люди бачити!
— Ніхто нас не бачив. Ми ввійшли з боку залізниці, де є вхід, якого ніхто чужий не знає. Там завжди темно й двері замкнені.
— А як же ви?..
— У мене є ключ,— коротко сказав Рет, незмигним поглядом глянувши у вічі Мелані.
Коли до неї нарешті дійшло значення цих слів, вона так розгубилася, що мимохіть торкнула рукою рушника на плечі Ешлі, і він зсунувся набік, відкривши рану.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Звіяні вітром. Книга 2» автора Маргарет Мітчелл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта“ на сторінці 126. Приємного читання.