Дорога

— Не знаю.

— Коли ми вже зупинимося?

— Хочеш, прямо зараз.

— На пагорбі?

— Спустимо візок геть до тих каменів і вкриємо його гілками.

— А це гарне місце для стоянки?

— Ну, ніхто не любить зупинятися на вершині пагорба. А нам і не треба, щоб вони зупинялися.

— Так що це місце нам підійде.

— Так, підійде.

— Тому що ми не дурні.

— Гаразд, гаразд. Головне — не обдурити самих себе.

— Добре.

— Ти готовий?

— Так.

Хлопчик підвівся, взяв віник і закинув його собі на плече. Подивився на батька:

— Ну, які у нас довгострокові плани?

— Що?

— Довгострокові плани.

— Де ти чув цей вислів?

— Не знаю.