Дорога

— Ти про сни говориш?

— Наприклад. Або розкажи, про що ти думаєш.

— Але ж історії повинні бути з хорошим кінцем.

— Не обов'язково.

— А ти завжди тільки такі розповідаєш.

— А ти таких не знаєш?

— Мої більше схожі на наше життя.

— А ті, що я розповідаю, ні?

— Ні.

Подивився на сина.

— Наше життя, по-твоєму, кошмар?

— А ти як думаєш?

— Ну дивися. Ми поки що живі. Стільки всього поганого відбулося, а ми ще живі.

— Ну так.

— Ти не вважаєш, що це чудово?

— Думаю, що нічого особливого в цьому немає.

Вони підсунули до вікон обробний стіл, розстелили на ньому ковдри, і хлопчик ліг, розглядаючи бухту. Батько влаштувався так, щоб зручніше витягнути ноги. Між ними на ковдрі — револьвер, сигнальний пістолет і коробка з ракетами. Батько сказав:

— А я вважаю, вона не така вже й погана. Зовсім непогана історія. Щось у ній є.

— Не переживай, тату. Я б хотів трохи помовчати.

— А як щодо снів? Раніше ти мені їх розповідав.