Дорога

— Угу, наприклад, йому.

Вранці розпалив багаття і вирішив пройтися берегом, поки хлопчик спить. Пішов зовсім недалеко, і раптом йому стало не по собі від дивного передчуття, а коли повернув назад, то побачив, що хлопчик стоїть на пляжі, загорнувшись у ковдру, і його чекає. Пришвидшив крок, а коли підійшов до нього, хлопчик стомлено присів.

— Що з тобою? Та що з тобою?

— Я щось погано себе почуваю, тату.

Доклав руку до чола сина — гарячий, як пічка. Підняв, поніс до багаття.

— Нічого, нічого. Одужаємо.

— Мене, здається, зараз знудить.

— Нічого.

Сів на пісок поруч з сином і притримував його за лоб, поки дитину рвало. Витер йому рот рукою. Хлопчик прошепотів:

— Вибач.

— Ш-ш-ш, ти нічого поганого не зробив.

Відніс його до стоянки і вкрив ковдрами. Спробував напоїти. Підкинув дров у вогонь і нахилився, щоб помацати лоб. Заспокоював:

— Все буде добре. — А сам був шокований.

— Не йди.

— Звичайно, я нікуди не піду.

— Навіть ненадовго.

— Ні. Я тут, поряд.

— Добре, тату.

Тримав його в обіймах всю ніч, час від часу засинав і прокидався в страху, перевіряв, чи б'ється у хлопчика серце. Вранці синові краще не стало. Спробував дати йому трохи соку, але він відмовився. Сильно притиснув руку до чола хлопчика, немов чаклував, щоб температура спала. Але чудес не буває. Змочив сухі обметані губи, поки син спав, і прошепотів: Я виконаю свою обіцянку. Не відпущу тебе одного в темряву.

Перебрав вміст аптечки, але нічого, що могло б знадобитися, не знайшов. Аспірин. Пластирі та спирт. Трохи антибіотиків з вичерпаним терміном придатності. Допоміг синові зробити кілька ковтків і поклав одну капсулу йому на язик. Хлопчик плавав в поту. Батько давно зняв з нього ковдри, а тепер ще й куртку. Слідом — весь одяг, та ще відтягнув сина від вогню. Хлопчик подивився на нього знизу вгору: