Дорога

— На піску можеш щось написати?

— А що, якщо ми напишемо лист хорошим людям? Нехай, якщо пройдуть повз, дізнаються, що ми тут були. Тільки треба написати вище, там, де водою не змиє.

— А що, якщо погані побачать?

— Ну… Так.

— Даремно я це сказав. Давай напишемо їм лист. Хлопчик похитав головою:

— Ні-і, не треба.

Зарядив сигнальний пістолет, і, як тільки стемніло, вони відійшли подалі від багаття, і він запитав, чи не хоче хлопчик вистрілити сам.

— Стріляй ти, тату. Ти ж знаєш, як правильно.

— Добре

Підняв пістолет, прицілився в затоку, і натиснув курок. Ракета з шипінням дугою розрізала темряву, а потім вибухнула над водою в скупченні хмар і повисла там. Іскристі щупальця палаючого магнію повільно падали з темряви, в його світлі стало видно, як набігає на берег хвиля і потім повертається в океан. Подивився на підняте вгору обличчя дитини.

— Її з великої відстані не розгледіти? Правда, тату?

— Кому не розгледіти?

— Нікому.

— Ні, тільки поблизу.

— Ну, якби хотів повідомити, де ти знаходишся.

— Ти про хороших говориш?

— Так. Кожному, кому, по-твоєму, необхідно знати, де ми знаходимося.

— Кому, наприклад?

— Я не знаю.

— Може, Богу?