— Я не знаю. Давай зупинимося і перепочинемо.
— Давай.
— Ти мене своїми питаннями стомлюєш.
— Гаразд.
Сиділи посеред своїх пакунків.
— Як довго ми можемо тут залишатися, тату?
— Ти вже питав.
— Знаю.
— Подивимося.
— Це означає, недовго?
— Напевно.
Хлопчик пальцями видавлював дірки в піску, поки не вийшов круг. Батько спостерігав за ним. сказав:
— Мені важко сказати, скільки людей вижило. Думаю, мало хто.
— Я знаю.
Хлопчик підтягнув вище ковдру і вдивлявся в сірий порожній пляж. Батько запитав:
— Щось не так?
— Все так.
— Не вірю. Скажи мені.
— Напевно в іншому місці теж живуть люди.
— В іншому місці?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дорога» автора Маккарті К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 104. Приємного читання.