Задача трьох тіл

    Поклавши трубку, Ван сів за комп'ютер і роздрукував таблицю коду Морзе. Він уже досить заспокоївся, щоб думати не тільки про зворотний відлік, і став міркувати про "Рубіж науки", про Шень Юйфей і комп'ютерну гру, у яку вона грала. Єдине, що він знав про Шень абсолютно точно: вона не з тих, хто захоплюється комп'ютерними іграми. Стримана, з телеграфною манерою розмови, вона завжди справляла на Вана враження виключно холодної людини. Це була не та холодність, яку багато людей надягають на себе, як маску. У Юйфей душа була як лід.

    Ван мимоволі порівнював Юйфей із застарілою операційною системою MS-DOS: порожній чорний екран, лаконічне запрошення в консолі "C: \>", миготливий курсор і більше нічого. Коли щось вводиш, комп'ютер відображає це на екрані, не вносячи нічого свого, не змінюючи жодної літери. Однак тепер Ван знав, що за цим "C: \>" зяє бездонна прірва.

    "Невже вона й справді захоплюється грою? Та ще й такою, для якої потрібен V-костюм! Дітей у неї немає, значить, вона купила його для себе. Ну і ну. Що б це могло значити?".

    Ван ввів URL в адресний рядок браузера. Легко запам'ятати: www.3body.net. На сайті спливло повідомлення, що доступ до гри можна отримати, тільки якщо скористатися V-костюмом. Ван згадав, що в кімнаті відпочинку при Інституті нанотехнологій є такий костюм. Він вийшов зі спорожнілої головної лабораторії і відправився в чергову за ключем. У кімнаті відпочинку, пробравшись між більярдними столами і тренажерами, він знайшов комп'ютер і костюм. Втиснувшись в тактильний інтерактивний комбінезон і натягнувши шолом з панорамним екраном, Ван включив комп'ютер.

    Він виявився посеред пустельної досвітанкової рівнини. Рівнина була сіро-коричневого кольору, якась розмита, без чітких деталей. Вдалині, на горизонті, світлішала тоненька смужка. На небі мерехтіли зірки.

    Пролунав оглушливий вибух, і десь далеко в землю врізалися дві багряні палаючі гори. Рівнину залило червоним світлом. Коли пил осів і небо очистилося, Ван побачив, що між небом і землею висіли гігантські ієрогліфи: ТРИ ТІЛА.

    Потім з'явилося віконце реєстрації. Ван створив ID "Хайжень" [18] і залогінився.

* * *

    Кругом стелилася все та ж пустеля, але компресори в V-костюмі прокинулися і задзижчали. Ван відчув, як його прихопило холодом. Прямо перед ним виникли дві бредучі фігури, чиї темні силуети вимальовувалися на тлі світліючого неба. Ван пустився навздогін.

    Незнайомці, двоє чоловіків, були одягнені в довгі діряві тогии з накинутим поверх брудними звіриними шкурами. У кожного на боці висів короткий і широкий бронзовий меч. Один з подорожніх ніс за спиною вузьку і довгу дерев'яну скриню. Людина озирнулася. Обличчя його було таким же брудним і зморшкуватим, як і вкриваюча плечі шкура, але очі, живі, гострі, яскраво виблискували в передранковій імлі.

    - Холодно, - зауважив незнайомець.

    - Жахливо холодно, - відповів Ван.

    - Це епоха Воюючих Царств, - сказав чоловік з ящиком на спині. - Я цар Вень з дому Чжоу.

    - Мені здається, цар Вень не має відношення до епохи Воюючих Царств, - зауважив Ван. [19]

    - Він дожив до цих днів, - сказав інший подорожній. - І цар Чжоу з династії Шан теж ще живий. [20] Я - Послідовник царя Веня. Такий мій логін - "Послідовник царя Веня з дому Чжоу". Ти знаєш, що він геній?

    - Мій логін "Хайжень". А що це у вас за скриня?

    Цар Вень спустив згаданий предмет з плечей і поставив його вертикально. Відкривши одну з боковин, немов двері, він показав, що всередині скриня розділена на п'ять відсіків. У слабкому світлі ранку Ван зміг розгледіти, що у кожній з них є трохи піску. Судячи з усього, пісок пересипався з верхніх відсіків в нижні через маленькі отвори в перегородках.

    - Це пісочний годинник. Через кожні вісім годин весь пісок опиняється в нижньому відсіку. Три перевороти скрині дорівнюють одній добі. Але я частенько забуваю перевертати, тому мені потрібен Послідовник, який би нагадував про це.

    - Схоже, ви йдете здалеку. Невже так необхідно тягнути з собою такий громіздкий прилад?

    - А як тоді нам вимірювати час?