Задача трьох тіл

    - А я, на вашу думку, стану?!

    - Я всього лише дбаю про вашу безпеку. - На обличчі Ши знову з'явилася його фірмова крива посмішка.

    - Думаю, що в подібній ситуації я впорався би краще за вас! Здатність людини відрізняти правду від брехні безпосередньо залежить від багажу його знань.

    - А ось я так не думаю. Для таких, як ви...

    - Замовкни, Да Ши! - Втрутився генерал Чан. - Ще одне слово - і вилетиш звідси як миленький!

    - Ні, чому ж, - заперечив Ван. - Нехай говорить. - Він повернувся до генерала. - Знаєте що, я передумав. Я приєднаюся до "Рубежу науки".

    - Ось і добре! - Енергійно кивнув Ши. - Тримайте вуха на маківці. Користуйтеся будь-якою можливістю добути нову інформацію. Наприклад, заглядайте в їх комп'ютери, запам'ятовуйте адреси електронної пошти та веб-сайтів...

    - Досить! Ви мене не зрозуміли. Я не хочу ставати шпигуном. Я всього лише хочу довести, що ви дурень!

    - Якщо протягнете хоча б пару місяців, після того як приєднаєтеся до них, то я охоче визнаю себе дурнем! Але, боюся, ви того... - Ши підняв голову, і його усмішка перетворилася в вовчий оскал.

    - Ще й як протягну! І більше не хочу вас бачити! Ніколи!

* * *

    Генерал відвів Вана в сторону і зайняв розмовою, поки усі не розійшлися - щоб вони з Ши знову не полаялися. Потім він провів професора на перший поверх і викликав машину.

    - Викиньте Ши з голови, - сказав генерал Вану. - Ну такий він чоловік, що поробиш. Взагалі він дуже досвідчений поліцейський, експерт по боротьбі з тероризмом. Двадцять років тому служив рядовим у моїй роті.

    Підходячи до машини, Чан додав:

    - Професор Ван, у вас, мабуть, багато питань...

    - Яке відношення те, про що говорилося на нараді, має до військових?

    - Війна - це справа військових, хіба не так?

    Ван нерозуміюче глянув на нього.

    - Про яку війну мова? Адже зараз, схоже, найбільш мирний час за всю історію людства!

    На водонепроникному обличчі Чана з'явилася загадкова посмішка.