Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

Підозріливий погляд, такий темний і не властивий Арні, випірнув знову, та потім зник з очей. Арні знову поринув у понурість. Понурість і замкнутість. Він неначе хотів щось сказати, та натомість зітхнув.

— Так, — відповів. — А хто ж іще?

— Але ти на них не заявив.

— Тато заявив.

— Так сказала Лі.

— Що ще вона тобі сказала? — відрізав Арні.

— Нічого, та я й не питав, — Денніс простягнув уперед руку. — Арні, це твої справи. Мир.

— Звісно, — він тихо засміявся, а тоді провів рукою перед обличчям. — Я досі цього всього не перетравив. Блядь. Не думаю, Деннісе, що колись зможу це до кінця перетравити. Зайти на ту стоянку з Лі, думати, що ти на вершині світу, а потім побачити…

— А вони не зроблять з нею те саме, якщо ти знову її поремонтуєш?

Обличчя Арні скам’яніло, стало мертво-холодним.

— Вони не зроблять з нею те саме, — відказав він. Очі в нього були як березнева крига, і раптом Денніс дуже зрадів, що він — не Бадді Реппертон.

— Що ти маєш на увазі?

— Я триматиму її вдома, ось що, — сказав він, і знову на його обличчі розійшлася та широчезна радісна неприродна усмішка. — А ти думав, я що маю на увазі?

— Та нічого, — відповів Денніс. Але образ криги не вивітрився. Тільки перетворився на відчуття тонкого льоду, що тривожно потріскує в нього під ногами. А під ним — чорна холодна вода. — Але Арні, я не знаю. Мені здається, ти занадто впевнений у тому, що Бадді так усе облишить.

— Я сподіваюся, він вирішить, що в нас тепер нічия, — тихо промовив Арні. — Через нас його виперли зі школи…

— Його виперли через нього самого, — скипів Денніс. — Він витяг ніж… чорт, та то навіть не ніж був, а гадський ножака для кабана!

— Я просто розказую, як це все виглядатиме з його точки зору, — Арні простягнув руку і розсміявся. — Мир.

— Ага, добре.

— Через нас його відрахували — а якщо точніше, то через мене, — і вони з друганами відірвалися на Крістіні. Квити. Кінець.

— Ага, якщо він усе це так бачить.