Лоліта

"Днями, в недiлю, пiд час служiння (до речi хочу здоганити вам,

негарному, за вiдмову прийти подивитись на чудовнi новi розписанi вiкна

нашої церкви), так, у цю недiлю, так недавно, коли я запитала в Господа

Бога, що менi робити, менi було сказано вчинити отак, як дiю тепер. Iншого

виходу немає. Я вас кохаю з першої хвилини, як побачила вас. Я палка та

самотня жiнка, й ви є любов мого життя.

А тепер, любий мiй, найдорожчий мiй, mon cher, cher Monsieur, ви це

прочитали; ви тепер знаєте. А тому, проситиму вас, будь ласка негайно

поскладати речi й вiд'їхати. Це вам наказує квартировласниця. Вiд'їжджайте!

Геть! Departez! Я повернуся надвечiр, якщо робитиму вiсiмдесят миль туди й

назад - без аварiї (втiм, кому яке дiло?) й не хочу вас застати. Будь ласка,

прошу пана, вiд'їжджайте вмить, одразу ж, навiть не читайте цiєї кумедної

записки до кiнця. Вiд'їжджайте. Щасти вам.

Становище, mon cheri, є надзвичайно простим. Я абсолютно впевнена, що я

для вас не значу нiчого, рiвно нiчого. О так, ви залюбки базiкаєте зi мною

(й кепкуєте з мене, бiдашної); ви полюбили нашу гостинну оселю, мною

вподобанi книжки, мiй чудовний сад i навiть витiвки моєї шумної доньки; та я

для вас - нiщо. Так? Так. Цiлковите нiщо. Та, якщо, по прочитаннi мого

"визнання", ви дiйшли б думки, як європеєць та смерковий романтик, що я

достатньо приваблива для того, щоб вам скористатися з мого листа й закрутити