Лоліта

якесь померле звiрятко, яке вона й омас (сусiднiй водiй) знайшли в пiдвалi

- й, звичайно, моя Лолiтонька не могла знехтувати цiкавим випадком.

Недiля. Вона мiнлива, вона примхлива, вона кiстява, вона сповнена

терпкої грацiї шпаркого пiдлiтка. Вона нестерпно приваблива з голови до нiг

(вiддаю всю Нову Англiю за перо популярної романiстки!) починаючи з готового

банта й заколок у волоссi й закiнчуючи невеликим шрамом на нижнiй частинi

стрункої литки (де її копнув роликовим ковзаном хлопчина в Пiскi), саме над

межею бiлої вовняної шкарпетки. Вона щойно вiдправилася з мамцею до

Гамiльтонiв - святкування дня народження подруги, мабуть. Паперова сукня в

клiтину з широкою спiдницею. Грудки, здається, вже добре сформувались. Як ти

поспiшаєш, моя принадо!

Понедiлок. Дощовий ранок. "Ces matins gris si doux...!"

На менi бiла пiжама з лiловим вiзерунком на спинi. Я схожий на одного з

тих опуклих павукiв перлястого кольору, яких бачиш у старих садах. Сидить у

центрi лискучого павутиння й помалу смикає ту чи iншу нитку. Моє ж мереживо

простягається крiзь цiлий будинок, а сам я сиджу в крiслi, нiби хитрий

чарiвник, i прислухаюсь. Де Ло? У себе? Нишком смикаю шовковинку. Нi, вона

вийшла звiдти; я щойно чув уривчастий трiск туалетного ролика, що обертався;

та закинуте мною слухове волоконце не простежило крокiв з ванної назад до

своєї кiмнати. Можливо, вона все ще чистить зуби (єдине гiгiєнiчне дiяння,