Лоліта

автомобiль ринувся вперед. "Вкрай неприпустимо", сказала Гейзиха, буремно

переходячи на другу швидкiсть, "щоб так нахабнiло дiвча. Й було б таким

нав'язливим. Адже воно добре знає, що зайве. Й до того потребує ванни".

Суглобами пальцiв моя правиця линула до синiх ковбойських штанiв

дiвчиська. Вона була босонiж, нiгтi на ногах берегли слiди вишневого лаку, й

упоперек одного з них, на великому пальцi, тягнулася стяга пластиру. Боже

мiй, чого б я не дав, щоб тутож, негайно, припасти вустами до цих

тонкокостих, довгопалих, мавпячих нiг! Раптом її рука ковзнула в мою, й без

вiдома нашої дуеньї я всю дорогу до крамницi тримав i гладив, i тискав цю

лапку. Крильця носа в нашої марленоподiбної шоферки лиснявiли, втративши або

спаливши свою порцiю пудри, й вона, без упину, вела вишуканий монолог з

приводу мiського руху, i в профiль посмiхаючись, i в профiль приндячись, i в

профiль блимаючи фарбованими вiями; я же молився - нажаль, безуспiшно - щоб

ми нiколи не доїхали.

Менi вже нема чого додати, крiм того, що, по-перше, зiбравшись додому,

велика Гейзиха звелiла маленькiй сiсти позаду, а по-друге, що вона вирiшила

залишити обранi мною парфуми для мочок своїх власних витончених вух.

Четвер. Ми сплачуємо бурею й градом за тропiчний початок мiсяця. В

одному з томiв Енциклопедiї для Юнацтва я знайшов карту Сполучених Штатiв i

аркуш тонкого паперу з початим дитячою рукою абрисом цiєї карти; а на