Лоліта

повiтря стане менi корисним, пройшов декiлька крокiв по напрямку до низького

кам'яного парапету на стрiмчастому боцi шосе. Дрiбнi коники прискали з

сухого придорожнього бур'яну. Тендiтна хмаринка нiби розгортувала обiйми,

поступово плинучи до бiльш ґрунтовної хмари, що належала до iншої, млявої,

лазур'ю напiвзатопленої системи. Коли я пiдiйшов до ласкавої прiрви, мене

торкнуло звiдти мелодiйне поєднання звукiв, що пiдiймались, як пара, над

гiрничопромисловим мiстечком, яке було пiд моїми ногами в складцi долини.

Можна було добачити геометрiю вулиць мiж квадратами червоних та сiрих стрiх,

i зеленi серпанки дерев, i змiясту рiчку, й дорогоцiнний блиск мiського

смiтника, й, за мiстечком, схрещення дорiг, що роздiляли темнi та свiтлi

клаптi полiв, а за цим усiм - лiсисте громаддя гiр. Та навiть яскравiше, нiж

цi зустрiчнi, мовчазно радiснi фарби - адже є кольори й вiдтiнки, якi з

умлiванням святкують свої зустрiчi - яскравiше й мрiйливiше для вуха, нiж

вони для ока, було повiйне тремтiння збiрних звукiв, неперерваних i на мить

при сходженнi своєму до гранiтної полицi, на якiй я стояв, витираючи

мерзотного рота. Й раптом я збагнув, що всi цi звуки належать до одного

роду, й що жодних iнших звукiв, крiм них, не пiдiймається з вулиць прозорого

мiстечка. Читачу! Мелодiя, яку я чув, складалася зi звукiв граючих дiтей,

тiльки з них, i таким криштальним було повiтря, що в мряючому злиттi

голосiв, i величних, i мiнiатюрних, вiдчужених i разом з тим чарiвливо