Лоліта

мелодiєю полегшення! - лолiтчин гарненький ровер, що дожидав її. Я штовхнув,

замiсть того щоб потягнути й увiйшов. Дивись пильно! За десять крокiв вiд

мене, крiзь скляну стiнку телефонної будки (бог мембрани був усе ще з нами),

Лолiта, тримаючи слухавку в жменьцi й конфiденцiйно згорбившись над нею,

поглянула на мене зiщуленими очима й вiдвернулась зi своїм скарбом, пiсля

чого квапливо поклала слухавку й вийшла з будки з хвацьким видом.

"Пробувала тобi подзвонити додому", недбало сказала вона. "Прийнято

велике рiшення. Та спершу пригости-но мене кока-колою, татусю".

Сидячи бiля бару, вона уважно стежила за тим, як в'яла блiда

дiвчина-сифонниця накладала лiд у високий бокал, напускала брунатну рiдину,

додавала вишневого сиропу - й моє серце розривалось вiд любовi й журби. Ця

дитяча п'ясть! Моя чудовна дiвчинка... У вас чудовна дiвчинка, мiстере

Гумберт. Ми з Бiанкою завжди вiд неї у захватi, коли вона проходить мимо.

Мiстер Пiм (що проходив мимо в вiдомiй трагiкомедiї) дивився, як Пiппа (що

проходила мимо в Браунiнга) всмоктує свою нестерпну сумiш.

J'ai toujours admir l'oeuvre ormonde du sublime Dublinois. I тим часом

дощ став буремною й солодкою зливою.

"От що", сказала вона, тихо просуваючись на своєму роверi бiля мене,

одною ногою скребучи по темно-лискучiй панелi. "От що я вирiшила. Хочу

змiнити школу. Я ненавиджу її. Я ненавиджу цю п'єсу. Насправдi! Поїхати й