Лоліта

чотири хлопчики опинилися сидьма на пiдлозi в вiтальнi, де вiдкрили всi

вiкна i грали в якусь словесну гру, правила якої Опаль нiяк не могла

зрозумiти, мiж тим як Мона та Рой, довгастий, благовидний юнак, пили

iмбирний лимонад на кухнi, сидячи на столi й хитаючи ногами, й шпарко

обговорюючи Присуд Долi i Закон Статистичної Ймовiрностi. Коли вони всi

пiшли, Лолiта видала звук на кшталт "ИХ", прикрила очi й упала в крiсло,

зiркоподiбно розкинувши руки й ноги, цим пiдкреслюючи свою вiдразу й

знеможення, й стала божитись, що такої бридкої зграї хлопчакiв вона нiколи в

життi не бачила. Я купив їй нову тенiсну ракету за цю фразу.

Сiчень видався вогким та погiдним, а лютий ошукав кущi форсiтiї, якi

вкрились раптом золотими квiтами. Старожили не могли пригадати такої погоди!

Посипалися й iншi дарунки. На її чотирнадцяте народження, першого дня

1949-го року, я подарував їй ровер - оту чарiвливу механiчну газель, яку я

раз якось вже згадував, й до цього додав Iсторiю Сучасного Американського

Живопису; менi чомусь достачало дивне задоволення поводження її з ровером,

тобто пiдхiд до нього, рух стегенця при влiзаннi й тому подiбне; та мої

спроби вшляхетнити її художнiй смак скiнчились невдачею: вона хотiла знати,

чи треба їй вважати фермера, що куняв опiвднi на сiнi (пензля Дорiди Лi),

батьком вiдвертої ласолюбки на передньому планi, й не могла збагнути, чому я

стверджую, що Грант Вуд i Пiтер Гурд є талановитi, а Реджинальд Марш i