Лоліта

безсоння - й примари.

Тепер менi слiд пояснити справжню причину, за якою я хотiв тимчасово

тримати Долорес у вiддаленнi. Природна рiч, що спочатку, коли Шарлотта

тiльки-но постала лiквiдованою i я повернувся до себе непiдлеглим батьком, i

залпом проковтнув обидвi мною приготованi склянки вiскi, й навздогiн їм

вiдправив пiнту-iншу свого джинанаса, й замкнувся у ваннiй, спасаючись вiд

сусiдiв та друзiв - я мав одне лишень на думцi й у кровi, а саме

усвiдомлення того, що всього за кiлька годин, тепленька, русява, i вся, вся

моя, Лолiта в моїх обiймах буде проливати сльози, а я почну їх осушувати

скорiше, нiж її очi будуть ними повнитись. Та допоки я стояв проти дзеркала,

весь червоний, з розширеними зiницями, Джон Фарло делiкатно постукав i

спитав, чи я в доброму станi, - i я враз уторопав, що з мого боку було б

безглуздям допустити її повернення в цей дiм, де сновигало стiльки чужих

клопотунiв, ладних вiдняти її в мене. Та й сама навiжена Ло могла-бо - як

знати? - раптом виказати глупу недовiру, несподiвану неприязнь, смутний

острах i тому подiбне - й прощавай навiк, у саму мить торжества, чарiвна

нагородо!

До речi про нав'язливих людей: менi з'явився ще один вiдвiдувач,

люб'язний Бiель (той самий, котрий лiквiдував мою дружину). Солiдний i

серйозний, схожий якось на допомiжного ката, своїми бульдожими брилами,