Лоліта

Достоєвського зорiє як далеке й жахливе свiтання. В нових умовах покращеної

видноти я став уявляти собi всi тi пестощi, якими мимохiдь мiг би обсипати

Лолiту чоловiк її матерi. Менi б вдалось до знемоги притиснутись до неї десь

тричi на день - кожного дня. Розвiялися б усi мої турботи. Я став би

здоровою людиною.

"Легко i обережно на колiнах

Тебе тримати й батькiв поцiлунок

На нiжнiй щiчцi карбувать" -

Так колись сказав англiйський поет. О начитаний Гумберт!

За тим, з усеможливими пересторогами, просуваючись подумки нiби

навшпиньки, я уявив Шарлотту як подругу життя. Та невже я не змiг би змусити

себе подати їй в лiжко цей огидливо розрiзаний на двi порцiї помплiмус, цей

безцукровий брекфаст?

Гумберт Гумберт, упрiваючи в променi бiлого свiтла та зносячи покрики й

штурхани пiтнiючих полiцiянтiв, готовий тепер ще дещо "показати" (quel mot!)

в мiру того як вiн розгортає навиворiт сумлiння й видирає з нього

найпотаємнiшу пiдбiйку. Я не для того мав намiр женитись на бiднiй Шарлоттi,

щоб знищити її в який-небудь кепський, мерзенний i ризикований спосiб, як

примiром убивство за допомогою п'яти сулемових пiгулок, розчинених в чарцi

передобiднього хересу або чогось подiбного; та в мiй лункий i неясний мозок