Повелителі мечів

Мирний пейзаж заспокоював і заколисував.

Корум насолоджувався своєю подорожжю. Кілька разів зустрічалися на його шляху дивної форми скелі. Йому навіть здалося, що вони схожі

на руїни знищених вадагських замків, але він швидко викинув ці дурниці з голови.

Давати волю своїй уяві доречно в поезії, а не в реальному житті.

Через три дні він прибуде в замок Крачило, де жила його тітка, принцеса Лорім. Корум подивився на червоного коня, який пощипав

травичку і вмостився під деревом, підігнувши ноги; потім принц загорнувся пощільніше в червоний плащ, накинув на голову капюшон і заснув.

Глава 3

СТАДО МАБДЕНІВ

Рано вранці принца Корума розбудили дивні звуки, які порушили лісову тишу. Червоний кінь явно хвилювався: він стояв, піднявши голову

і роздуваючи ніздрі.

Корум насупився, підійшов до струмка, умився холодною водою і прислухався.

Шум. Скрип. Брязкіт. З долини неподалік почувся крик. Щось рухалося по дорозі.

Корум повернувся до дерева, надів шолом, пристебнув до пояса шпагу, повісив бойову сокиру за спину, осідлав коня.

Звуки лунали все виразніше, і, з незрозумілої причини, молодий принц відчув якийсь неспокій.

В долину, подібно хвилі прибою, хлинули звірі і вози. Корум відразу зрозумів, що перед ним стадо мабденів. Колись він читав про їхні

звички і знав, що ці тварини весь час мігрують, знаходяться в невпинному русі, так як досить швидко спустошують землі, які сподобалися їм і змушені шукати нові угіддя. Він дуже здивувався, побачивши у деяких мабденів озброєння, схоже на вадагське: шпаги, щити і шоломи.

Стадо мабденів наблизилося, і Корум з цікавістю дивився на нього втім, він завжди любив спостерігати за незнайомими тваринами.

У варварські дерев’яні вози, оббиті міддю і недоладно розмальовані червоними, жовтими і блакитними фарбами, були запряжені низькорослі коні. Позаду возів рухалися криті фургони. Напевно, в них знаходилися самки, подумав Корум, не побачивши в стаді жодної особини жіночої статі.

У самців були густі бороди, довгі, опущені донизу вуса і брудне заплутане волосся, що стирчало з-під шоломів. Пересуваючись, мабдени

кричали один на одного і передавали з рук в руки міхи з вином. Корум здригнувся від несподіванки, зрозумівши, що розмова йде