Повелителі мечів

Гландит біг по дамбі у зворотний бік.

Корума зрадили. До припливу залишалося не менше години. Вадагський принц загине марно.

На кріпосній стіні хтось голосно крикнув, і хмара стріл понеслася вниз.

Лучники Белдана вистрілили першими.

Стріли денледіссі застукотіли по щиту і наголінники Корума. Одна з них встромилася йому в ікру, пройшла наскрізь.

Ряди вершників у мідних касках вступили на греблю.

Корум зрозумів, що не встигне повернутися в замок. Він нагнувся, відламав стрілу біля оперення і висмикнув її ззаду. Потім міцно

стиснув руків=я меча і підняв щит, готуючись якомога дорожче продати своє життя.

Воїни кінських племен скакали по вузькій греблі парами, і перший удар Корума виявився вдалим - вершник упав з коня. Корум швидко

скочив у сідло і сунув ноги в шкіряні петлі, що замінювали стремена. Він ледве встиг відбити атаку другого воїна, як йому довелося

оборонятися від набігаючої колони кінських племен. Дамба була такою вузькою, що проїхати по ній, не вбивши Корума, не

представлялося можливим, а варвари не могли навіть як слід змахнути мечами, тому що коні, перелякані близькістю моря, хропли і

намагалися піднятися на диби. Утворився затор, і цим скористалися лучники Белдана. Хмара стріл здійнялася над фортечною стіною і

полетіла вниз. В основному постраждали коні, але плутанина стала повною.

Корум повільно відступав і незабаром опинився недалеко від воріт замку. Він не відчував руки, в якій тримав щит, насилу піднімав

меч, але продовжував відчайдушно захищатися.

Ворота швидко відчинилися, і Корум побачив Белдана і вишикуваних позаду нього лучників.

- Швидше, принц Корум! - Вигукнув юнак, і Корум, зрозумівши його намір, низько пригнувся і побіг до замку. Над його головою тут же

просвистіли сотні стріл.

Важко дихаючи, Корум вбіг у двір і в повній знемозі притулився до однієї з колон. Йому було гірко і образливо, що задуманий ним план