Повелителі мечів

Варвари зайняли колишні бойові позиції: десять рядів кінських племен спереду, за ними - Гландит-а-Край і денледіссі на двадцяти возах позаду.

Свинець кипів в котлах, що стояли на вогні прямо на стіні палацу; невеликі катапульти були приведені в бойову готовність; запас

кам’яних ядер і стріл лежав біля входу в башту.

Почався відплив.

І знову зазвучав барабанний стук. Заскрипіла упряж. Гландит щось пояснював вершникам в мідних касках.

Сонце сідало у воду; весь світ, здавалося, був намальований однією сірою фарбою. Дамба поступово виступала з води.

Барабанний дріб посилився. Гучний крик сотень людей, немов вирвався з одного горла, пронісся над лісом. Кінські племена почали

наступ, не чекаючи, коли відлив закінчиться.

Битва за замок Мойдель почалася.

Тільки третина варварів рухалася до острова по дамбі, решта поскакали уздовж берега. Корум зрозумів, що означає цей маневр.

- Скажи, Белдан, ти розставив охорону навколо кріпосної стіни?

- Так, принц Корум.

- Добре. Мені здається, вони спробують поплисти на конях до іншого краю острова і атакувати відразу з усіх боків. Коли стане темно,

накажи лучникам стріляти запаленими стрілами.

Штурм замку Мойдель почався.

Повітря задзвенів криками болю та відчаю, коли з перекинутих діжок на людей і тварин полився розплавлений свинець. Море зашипіло,

поглинаючи струмочки металу, який скотився в нього зі схилів гори, і вивергнув хмару пари. Вершники били тараном у ворота. Стріли

спустошували сідло за сідлом, але один з таранів пробив отвір у дерев’яній стулці і застряг в ній. Варвари спробували витягнути його,

і на їхні голови знову полився розплавлений свинець.

- Лучників - до воріт! - Наказав Корум. - І осідлайте коней на той випадок, якщо вони прорвуться.