Повелителі мечів

не вдався.

Сяючий Белдан ляснув його по плечу.

- Почався приплив, принц Корум! Ми виграли! Цього слабенького поштовху виявилося достатньо, щоб Корум звалився на кам’яні плити двору. Перш ніж знепритомніти, він ще побачив здивоване обличчя Белдана і сам подивувався смішному положенню, в яке потрапив.

***

Коли Корум отямився, він лежав у власному ліжку, а поруч з ним за столом сиділа Раліна, все ще занурена в читання рукопису. Згадавши

недавню битву, Корум зрозумів, що йому, каліці, не вижити в новому для нього мабденському світі.

- Мені потрібна нова рука, - сказав він, підводячись на ліжку. - Мені потрібне нове око.

Здавалося, Раліна не розчула свого коханого. Лише через кілька секунд підняла вона голову і подивилася на нього. Обличчя в неї було

втомленим і змученим.

- Відпочивай, - неуважно сказала вона і знову заглибилася в читання.

У двері постукали, і до кімнати швидко ввійшов Белдан. Морщачись від болю, Корум спробував встати. Все його тіло ломило від втоми.

Поранена нога не гнулася.

- Варвари втратили чоловік тридцять, - повідомив Белдан. - Відплив почнеться перед заходом сонця. Думаю, сьогодні вони до нас більше

не полізуть. Швидше за все, нападу треба чекати на світанку.

Корум насупився.

- Гландит далеко не простий. Він зрозуміє, що ми не чекаємо атаки, і тому атакує. Але якщо кінські племена забобонні, вони навряд чи

захочуть битися вночі. Давай не будемо гадати і підготуємося до всяких несподіванок. Вистав охорону навколо кріпосної стіни. Що там пише маркграф з цього приводу, Раліна?

- Так, звичайно, - невлад відповіла вона. Корум похитав головою і за допомогою Белдана вдагнувся в обладунки. Вони разом піднялися на стіну палацу.

***

Денледіссі на березі перегрупувалися. Трупи коней, людей і бурої людини з Лаара змило в море. Кілька мерців викинуло на скелі.