Корум не відриваючись дивився на її оголене тіло. Він збудився. Це було протиприродно. Нащадок древньої раси не міг відчувати
подібних почуттів до…
Корум нахилився і поцілував її в груди. Вона пригорнула до себе його голову.
Вони потонули а шовкових простирадлах, звикаючи один до одного, віддаючи і отримуючи всю ніжність і ласку, на яку тільки були
здатні, як справжнісінькі закохані.
Минуло кілька годин перш ніж вона сказала:
- Корум, ти - останній вадаг на цій землі. Я теж самотня і не можу повернутися на батьківщину. На моєму острові можна знайти спокій.
Залишся зі мною хоча б на кілька місяців.
- Я присягнувся помститися вбивцям мого народу, - ласкаво промовив він і поцілував її в щоку.
- Такі клятви чужі твоїй натурі, Корум. Ти створений любити, а не ненавидіти.
- На це мені нічого заперечити. Можу сказати лише, що не буду вважати своє життя завершеним, поки не вб’ю Гландит-а-Края. І не тільки
тому, що я хочу помститися. Коли ліс вражає хвороба, треба вирубати гнилі дерева, щоб вони не заразили здорові. Герцог Край - вбивця.
Він винищив вадагів і жадає крові далі.
Коли у нього не залишиться інших ворогів, він почне знищувати своїх одноплемінників, руйнувати міста, спалювати села. Сама доля
дарує мені шанс зупинити цього божевільного.
- Але навіщо ти хочеш пуститися в дорогу негайно? Рано чи пізно ми отримаємо звістки про Гландит-а-Края, і тоді тобі не доведеться
його шукати. Корум стиснув губи.
- Можливо, ти права.
- До того ж ти позбувся руки і ока, і тобі багато чому доведеться вчитися заново. На це піде час.
- Так, звичайно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повелителі мечів» автора Муркок Майкл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 49. Приємного читання.