Повелителі мечів

Це була легенда про пригоди Маг-ан-Мага, популярного народного героя.

Маг-ан-Маг повертався з чарівної країни, коли на його корабель напали пірати.

Вони відрізали Маг-ан-Магу руки і ноги, відрубали голову його товаришеві, Джакор-Нілусу, а потім викинули обох за борт. Тіла

Маг-ан-Мага та Джакор-Нілуса через деякий час винесло на берег, де їх знайшли слуги чарівника, який запропонував повернути Маг-ан-Магу

руки і ноги, якщо той відправиться на війну з його ворогами. Маг-ан-Маг погодився на тій умові, що чарівник знайде Джакор-Нілуса нову

голову. Чарівник теж погодився і приробив Джакор-Нілуса голову журавля. Таке рішення всіх задовольнило. Двоє друзів перемогли всіх

ворогів чарівника і поїхали з його острова, отримавши в дар незліченні скарби.

Як Корум не старався, як не напружував свою пам’ять, він не міг зрозуміти витоків цієї легенди, яка абсолютно не в’язалася з іншими

оповідями мабденів і не мала ніякого відношення до інших вимірів.

Думка про чарівника з того казкового острова перетворилася в нього на нав’язливу ідею. Корум нічого не міг з собою вдіяти: занадто

пристрасно мріяв він повернути собі руку і око.

Лаючи себе за марновірство, він не розмовляв на цю тему з Раліною протягом декількох тижнів.

***

Настала осінь. Вітер оголив дерева, і невпинно кидав морську піну на скелі. Багато птахів відлетіли у теплі краї.

А Корум майже весь вільний час проводив у маленькій кімнаті, розглядаючи гобелен, що розповідав про пригоди Маг-ан-Мага і про

могутнього чарівника. В котрий раз вчитуючись у текст, вадагський принц все більше переконувався, що написаний він чітко, переконливо,

зовсім іншим стилем, ніж написи на мабденських картинах.

Але Корум все ще соромився задати Раліні питання, яке його цікавило.

Вона перша завела з ним цю розмову, коли випадково увійшла до кімнати і побачила Корума перед гобеленом.

- Ти, здається, поглинений дивовижними пригодами Маг-ан-Мага, - сказала вона, і тон її здався Коруму неприродним. - Красива казка,