Повелителі мечів

що, крім тебе і твого брата, хоч ви і полонені, у всесвіті більше немає нікого, хто міг би зневажити всі природні закони, і основний з них: закон Космічної Рівноваги.

- Кулл і Рінн володіють такою силою, тому що вони дотримуються тільки клятви вірності, яку дали один одному.

- Але ви її порушили і схрестили мечі. Рінн відсік тобі кисть руки, а ти вибив у нього око. А потім…

- Він привів мене в Танелорн, і я не можу піти звідси ось уже вічність…

- А яке покарання ти придумав йому?

- Я сказав, що він буде шукати без сну і відпочинку своє око і знайде його тільки окремо від моєї руки.

- А око і рука завжди знаходилися в одному місці.

- Як і зараз.

- Тому пошуки Рінна залишалися безуспішними.

- Ти багато знаєш, смертний.

- Не дивно, - пробурмотів Джері, немов розмовляючи сам із собою. - На жаль, я з тих смертних, що приречені на безсмертя.

- Ключ до моєї свободи повинен бути відданий добровільно, - повторив Кулл.

- Це тебе я бачив у Вогненних Землях? - Раптово запитав Корум, віднаходячи дар мови, але відчуваючи слабкість у всьому тілі. - І ще на пагорбі біля замку Ерорн?

- Ти не міг мене бачити. Але моє астральне відображення не раз рятувало тобі життя, а моя рука завжди вбивала твоїх ворогів.

- Вони не були моїми ворогами. - Корум з ненавистю втупився на шестипалу кисть. - Скажи, ти дав їй силу закликати мертвих мені на

допомогу?

- Хіба це сила? Звичайний фокус.

- Невже твоя думка така могутня?

- Вона куди могутніша, ніж ти думаєш. Але ключ до моєї свободи повинен бути відданий добровільно. Я не можу змусити тебе підкоритися моїй волі, смертний.

- А якщо я залишу руку у себе?