Повелителі мечів

- Пішов. У нього - своя дорога, свій Танелорн. - Джері витер обличчя пучком трави, на якій блищали краплини роси. Скоро і ми

побачимо Вічне місто.

У Корума перехопило подих.

- Правда?

- Так. Я відчуваю його близькість.

- Це - те місто, в якому ти живеш?

- Ні, Корум. Зараз ми йдемо в твій Танелорн. Я лише сподіваюся, що задумане мною здійсниться.

- А що ти задумав, Джері? Чому ти ніколи і нічого мені розповідаєш?

- Про що, друже мій? Я знав про незавидне становищі Еріка, тому що ділив з ним радість і горе на протязі багатьох років.

Наскільки мені відомо, ми і зараз разом. Я знав, як допомогти Ерікезе, тому що був - чи буду - його супутником. Але насправді я нічого

не знаю. Мною керує сліпий інстинкт.

Підемо, принц Корум.

І Джері впевнено покрокував по високій траві, немов бачив перед собою дорогу, яка повинна була привести його до наміченої мети.

Глава 3

ЗЛИТТЯ МІЛЬЙОНІВ СФЕР

Перед ними лежав Танелорн.

Блакитне місто в блакитному серпанку, який зливався з неосяжним блакитним небом.

Будівлі всіляких відтінків блакитного кольору виблискували і переливалися.

Синьо-чорні вежі і блідо-фіолетові куполи зі шпилями підіймалися вгору, немов пишаючись своєю красою.

- Не може бути, щоб тут жили смертні, - прошепотів Принц в Червоній Мантії, завмерши в захопленні, відчуваючи себе нікчемною комашкою на тлі блакитної пишноти.