Повелителі мечів

- Ти правий, - похмуро відповів вічний мандрівник. - Такого Танелорна я ще не бачив. У ньому відчувається щось зловісне…

- Що ти маєш на увазі?

- Він прекрасний і дивний, але несхожий на справжній. Можливо, це антипод Танелорна або Танелорн абсолютно чужого нам світу…

- Я тебе не розумію. Наскільки я пам’ятаю, ти стверджував, що Танелорн існує у всіх часах і в кожному з світів. Якщо вічне місто

здається тобі дещо незвичним, хіба від цього вон перестає бути Танелорном?

Джері зітхнув.

- Я думав, призначення Танелорна, який стоїть і над Добром і над Злом, дарувати спокій Безсмертним Воїнам і Героям. Тепер я бачу,

що помилявся.

- Ти гадаєш, нам загрожує небезпека?

- Що ти вважаєш небезпечним? Для однієї людини знання небезпечне, іншому ж воно необхідне. Все залежить від того, хто ця

людина. Ти на своєму досвіді міг переконатися, що в благополуччі таїться небезпека, але ж ти з радістю наражаєш себе на небезпеку

заради благополуччя. Ми бачимо проблиски істини, коли стикаємося з парадоксальними ситуаціями, а отже - я міг би зрозуміти це і

раніше, - Танелорн - місто парадоксів. Підемо, Корум. Нам треба з’ясувати, чому ми опинилися саме тут.

Вадагський принц насупився.

- Хаос тіснить Закон на десяти вимірах з п’ятнадцяти. Гландит-а-Край готується завоювати мій світ. Раліна зникла. Нам не можна

помилитися, Джері. Ми занадто багатьма речами ризикуємо.

- Так. Всім.

- У такому випадку, перш ніж увійти в місто, давай переконаємося, що ми не стали жертвами жахливого обману. Вічний мандрівник весело

розсміявся.

- Яким чином? - Корум подивився на Джері довгим поглядом, потім опустив очі.