Повелителі мечів

твою душу, як людина випиває склянку вина!

Ці слова не справили на горбаня ні найменшого враження.

- Меч? Немає на світі зброї, якої я боявся б.

- Даремно ти недооцінюєш наші мечі і наші сили, - похмуро сказав Ерікезе. - Волею доль, якій підкоряються навіть Боги, з’єдналися ми, щоб звільнити Джері-а-Конела.

- Вас хтось обдурив, - впевнено заявив Войлодіон Гагнасдіак. - Або, може, ви хочете обдурити мене. Повинен зізнатися, що Джері -

забавний хлопець, але який в ньому інтерес Богам?

Альбінос підняв меч, і Коруму здалося, що чорне лезо застогнало, немов вимагаючи крові. Вадагський принц здригнувся від огиди.

Раптово з центру лоба Войлодіона Гагнасдіака вилетіла жовта куля, що потрапила Еріку в груди і збила його з ніг. Ерікезе кинувся до

альбіноса на допомогу і вдарив мечем по другій кулі, яка відлетіла до далекої стіни і розбилася.

Пролунав сильний вибух, гаряча хвиля повітря прокотилася по кімнаті. Чорна тінь, звиваючись, виповзла з жовтих осколків.

- Знищувати мої кульки вкрай небезпечно для життя, - довірливим томом повідомив Войлодіон Гагнасдіак. - Справа в тому, що тепер їх

мешканці приб’ють вас, як мух.

Чорна тінь поступово збільшувалася в розмірах.

- Я вільний! - Пролунав торжествуючий голос.

***

Карлик посміхнувся.

- Ось-ось. Ти отримав свободу і тепер зможеш вбити цих дурнів, які відмовилися від моєї гостинності.

- Якщо ти наблизишся до мене, то помреш болісною смертю, - презирливо сказав Ерік.

З захопленням і жахом дивився Корум на тінь, повільно набувала обрисів крилатого істоти з тигрячою головою, тулубом горили і шкурою

носорога, яка миттєво напала на стоячого попереду альбіноса, розмахуючи зброєю, схожою на велику косу.