Повелителі мечів

- Джері! Джері-а-Конел!

Невже Джері - красунчик, веселун, вічний мандрівник - загинув? Корум напружено вслухався - йому здалося, що хтось крикнув вдалині.

- Джері!

Вадагський принц вихопив з піхов шпагу з клинком з неземного металу.

- Войлодіон Гагнасдіак! Ти знущаєшся наді мною? Виходь, боягузливий пес!

Чи ти покинув це злачне місце?

- Я тут. Що тобі треба?

***

Кімната освітилася золотистим сяйвом, схожим на те, яке Корум бачив у світі забуття. Горбань-карлик, виряджений в шовки і оксамит,

стояв в кінці кімнати, стискаючи в висохлій руці мініатюрну шпагу. У нього була велика гарна голова, яскраві сині очі, густі чорні

брови, зрослі на переніссі. Його тонкі губи кривилися у іронічній усмішці.

- Нарешті, хоч хтось скрасить мою самотність, розвіє мої тугу і печаль! - Вигукнув він, - Благаю вас, панове, вкладіть зброю в піхви! Ви будете моїми почесними гостями.

- Я знаю, яка доля чекає твоїх гостей, - рішуче відповів Корум. - Ми вимагаємо, щоб ти негайно звільнив Джері-а-Конела, якого

безчесно захопив у полон. Якщо ти випустиш його, ми не завдамо тобі ніякої шкоди.

Обличчя карлика розпливлося в усмішці.

- Як ви можете заподіяти мені шкоду? Я - могутній чарівник. Дивись!

- Він підняв руки, трохи змахнув шпагою. В ту ж секунду блиснули Три блискавки, що пролетіли поряд з Еріком. Альбінос відскочив

убік і зайняв оборонну позицію, а потім, зрозумівши, що карлик хоче виставити його на посміховисько, зробив крок вперед і загрозливо

вимовив:

- Я - Ерік з Мельнібоне і теж не новачок в мистецтві чарівництва. Якщо ти негайно не звільниш друга принца Корума, мій меч вип’є