Повелителі мечів

- Почекаємо, - упівголоса сказав вадагський принц, дивлячись по сторонах.

- Чого, один Корум? - Запитав Ерік, під’їжджаючи до нього впритул.

- Появи Зникаючої Башти. На цьому вимірі вона повинна приземлятися саме тут.

- Коли?

- Цього я не знаю. Думаю, в будь-яку хвилину. Нам треба встигнути вбігти в неї, поки Войлодіон Гагнасдіак не зачинив двері.

Вони спішилися. Ерікезе сів на землю, притулившись спиною до чорного валуна.

- Мені здається, ти найтерплячіший з нас, Ерікезе, - сказав Ерік.

- Я навчився терпінню. Час мало що значить для людини, яка не може пізнати смерті. - Ерік знову звернувся до Корума.

- Ти абсолютно впевнений, що ми знаходимося там, де повинна з’явитися Зникаюча Вежа?

- Так. Я дізнався про це від мого друга і провідника, який потрапив у полон. Він служить Закону, і я вірю йому, так як доля прирекла мене на Вічний бій з повелителями Хаосу.

- І мене теж! - Вигукнув Ерікезе.

- І мене, - погодився Ерік і, помовчавши, додав:

- Хоч я і обіцяв служити Хаосу вірою і правдою. - Він знизав плечима. - Чому ти вирішив, що в Танелорні тобі допоможуть, друг Ерікезе?

Воїн в чорному втупився вдалину незрячим поглядом.

- Мені було сказано, що я знайду там спокій, побачу жінку, яку люблю, дізнаюся, як повернутися в світ ельфів. Вічне місто існує у

всіх часах і а кожному з світів, але я обов’язково повинен знайти свій Танелорн. А ти чому прагнеш потрапити туди, принц Ерік?

- Моєму Танелорну загрожує небезпека. Мої друзі, що живуть у ньому, можуть загинути. Якщо Корум правий, в Зникаючій Башті я знайду

засіб знищити Телеб Карна і його чудовиськ.

Вадагський принц підняв руку Кулла, всипану дорогоцінними каменями, і доторкнувся до чорної пов’язки на оці. Він вирішив промовчати

про свою розмову з лордом Аркіном.