Повелителі мечів

- Якось раз ти вже згадував його ім’я.

- Він, як і ти, Вічний Воїн, обранець долі, покликаний боротися за збереження Космічної Рівноваги. - Голос Джері звучав сумно.

- У нього був друг, Мунглам. Я його добре пам’ятаю, а от він зовсім не пам’ятає мене.

Останні слова вічного мандрівника здалися Коруму безглуздими.

- Як ти думаєш, ми бачили якесь пророцтво? - запитав він.

- Не знаю. Дивись: - нова картина.

***

На рівнині стояло місто з білого мармуру і чорного граніту, до болю знайоме Коруму, хоча він ніколи в ньому не був. Солдати у важких

обладунках, озброєні до зубів, штурмували кріпосні стіни, де біля срібних знарядь з широкими дулами стояли воїни, схожі на вадагів.

До міських воріт під’їхав вершник, тримаючи в руках прапор. Обличчя його не було видно. Мабуть, він збирався вступити в переговори,

тому що ворота повільно відчинилися.

Раптово сцена змінилася.

Тепер, як не дивно, місто захищали ті, хто кілька хвилин тому штурмували його. Кров лилася струмками. Солдати користувалися зброєю

ще більш страшною, ніж жителі Гвалас-кор-Гваруса, і керував ними воїн, схожий на вадага…

Спалахнуло золоте світло…

***

- Ерікезе, - пробурмотів Джері. - Мені здається, в картинах, які ми бачимо, прихований глибокий зміст. Космічна Рівновага немов

попереджає нас про щось. Бідна моя голова! Вона битком набита знаннями, в яких я ніяк не можу розібратися!

- Скажи хоч що-небудь, Джері! - Вигукнув Корум, дивлячись на золоте світло з незрозумілою для себе тугою.

- Для чого? Ти ж знаєш, що я - супутник героїв. У всесвіті існує один Вічний Воїн і один його друг, але так як вони бувають у