Повелителі мечів

на друзки, стикаючись одна з одною. Небо стало оранжево-червоним.

Щупальця-язики, що тримали повітряний корабель, зникли. Чорних чудовиськ, які все ще скажено махали крилами, відкинуло назад. Крики люті Гландит-а-Края ставали все слабкішими і слабкішими.

Потім настала тиша.

Корум не бачив ні Раліни, ні Джері. Він взагалі нічого не бачив, навіть палуби, на якій стояв.

Вони дрейфували у темряві, яка називалася простором між вимірами або світом забуття.

КНИГА ВОСЬМА

В ЯКІЙ КОРУМ І ЙОГО ТОВАРИШІ ДІЗНАЮТЬСЯ ПРО КІНЦЕВУ МЕТУ ХАОСУ І ОТРИМУЮТЬ ВІДОМОСТІ ПРО ПРИРОДУ ЧАСУ І ЗАГАДКОВУ ВЛАСТИВІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ

ОСОБИСТОСТІ

Глава 1

Безмежний Хаос

- Корум? - Пролунав голос Раліни. - Корум?

- Я тут. - Він простягнув руку, понишпорив у повітрі і відчув під пальцями пишне чорне волосся. Зробивши крок вперед, Корум обійняв

дружину за плечі. Джері? Де ти?

- Біля пульту. Корабель втратив управління - кришталева панель не реагує на команди. Невже ми потрапили в світ забуття?

- Думаю, так. Тут тепло і легко дихається, інакше я подумав би, що ми опинилися в космосі.

Мовчання.

***

Тонка смужка золотавого світла прорізала кромішню тьму, немов ділячи світ на дві половинки. Краї смужки почали розсуватися, як завіса в театрі.

- Що це, Корум?

- Не знаю, Раліна. А ти як думаєш, Джері?