Повелителі мечів

іншій - своє знаряддя тортур, яким він доторкався до мавпочки після кожної фрази. Тварина билася в болісної агонії. - Йіркан, Йіркан,

Мазель фарам. Йіркан, Йіркан, Раларс Олі… - Дим згустився, і кіт Базиліо як не вдивлявся, нічого не побачив крізь нього. -

Йіркан, Йіркан, Сенілод Норд…

Почувся віддалений шум - так бурмоче прибій у морській раковині, якщо прикласти її до вуха. Порив вітру розсіяв дим. Замість

мавпочки на хресті висіла інша істота, дуже на неї схожа, але з вадагськими рисами обличчя, спотвореними злістю.

- Ти знову викликав мене, Ертіль, - сказала істота звичайним людським голосом, майже не розтуляючи крихітних губ.

- Йіркан! Нам потрібна допомога твого володаря, короля Мабельрода…

- Знову клянчити? - Насмішкувато спитав демон. - Скільки можна!

- Ти ж знаєш, ми - вірні його слуги. Тільки завдяки нам ти з’являєшся на цих вимірах.

- Що з того? Чому ти вирішив, що мого владаря вони цікавлять?

- Тому що він бажає відновити на них владу Володарів Мечів, і тобі відомо про це не гірше, ніж нам. І король Мабельрод ненавидить

Корума, який знищив його брата, Аріоха, і його сестру Ксіомбарг.

Розп’ятий демон знизав плечима.

- Чого ж ти хочеш? - Гландит-а-Край вийшов вперед.

- Справа не в тому, чого хоче цей ідіот, а в тому, чого хочу я! Мені потрібні сили, великі сили, щоб знищити Корума, перемогти

Закон. Я вимагаю, щоб ти зробив мене могутнім, демон!

- Хіба мало я тобі допомагав? Завдяки хмарі Розбрату вадаги і люди вбивають один одного, а ти все ще незадоволений.

- Скажи, Корум живий?

- Поняття не маю. Хаос не знає, що відбувається на вимірах, підвладних Закону. Я можу лише обдурити Космічну Рівновагу, на короткий

час зайнявши місце іншої живої істоти - мешканця вашого світу.