Повелителі мечів

Мандрівники зійшли з корабля, що приземлився неподалік від храму Закону (на дверях якого красувався його девіз: одна пряма стріла).

Вони відчували слабкість в ногах, викликану як довгимим перельотом, так і зіллям Джері. Біля входу в храм стояв чоловік у

закривавленому одязі. У нього був підбите одне око, сльози текли по його зморшкуватому обличчю, але тим не менше він був схожий на

хижого звіра, готового кинутися на здобич.

- Це - Алер’ян! - Здивовано вигукнула Раліна. - Алер’ян-а-Найвіш!

Невже він теж збожеволів?

Корум підбіг до старого, схопив його за руки, а Джері тим часом розтулив йому щелепи і мазнув по язику бурою рідиною, в яку вмочив

палець, витягши зубами пробку з пляшки. Очі жерця скажено виблискували, ніздрі роздувалися, як у загнаного коня. Він спробував

сплюнути, але вічний мандрівник затулив йому рота рукою. Через кілька секунд тіло Алер’яна обм’якло, і двоє друзів внесли його в храм і поклали на кам’яну підлогу.

- Корум? - Хрипко спитав жрець, відкриваючи очі. - Я відчуваю, як лють покидає мене. Невже я знову стану самим собою?

- Чому ми не зустріли в Хельвігу жодної людини? - запитав Джері. Куди всі поділися?

- Безумство опанувало ними. Я пручався, поки вистачало сил, але теж не витримав…

- Значить, жителі міста повбивали один одного? - В жаху вигукнула Раліна.

- Ні. Вони пішли в ліси, сховалися а пагорбах. Ніхто нікому не довіряв, і тому люди покинули Хельвіг-нан-Вейк.

- Ти бачив лорда Аркіна? - Запитав Корум.

- Тільки один раз. Він звелів послати за тобою, але мені не вдалося знайти людину, яка погодилася б вирушити в таку далеку подорож.

А потім… Я був не в тому стані, щоб кожен день молитися Повелителеві Закону, як цього вимагає дана мною обітниця.

Корум допоміг Алер’ян-а-Найвішу піднятися на йоги.

- У наш світ знову прийшов Хаос, - сказав він. - Спробуй викликати лорда Аркіна.

- Я не знаю…