Повелителі мечів

Під час своїх пригод Корум дізнався також про вічну битву між Законом і Хаосом. Веселун-священик з Лайвм-ан-Еша присвятив його в

деякі подробиці. “Повелителі Хаосу керують нашими долями, - сказав він. - Аріох - один з них. Давним-давно відгриміла бита між Законом

і Хаосом. Хаос виграв, і його Повелителі стали безроздільно панувати над П’ятнадцятьма Вимірами, а може, і за їх межами. Кажуть,

Закон зазнав повної поразки, його Боги зникли, Космічна Рівновага порушилася, і одна Чаша Терезів опустилася до самого кінця. Все

тече, все змінюється. Я чув навіть, що колись наша планета була круглою, а не сплюснутою, як зараз “. “Те, що ти мені розповів, я читав у вадагських легендах.” - Відповів Корум. “Знаю, - сказав Ганофакс. - Але вадагська цивілізація (втім, як і багато інших) досягла свого розквіту під владою Богів Закону. Саме тому Повелителі Мечів так ненавидять стародавні раси. І оскільки Великим Богам не дозволено безпосередньо втручатися в справи смертних, вони діють через мабденів… ” “Ти в цьому впевнений?”, - запитав Корум. Ганофакс знизав плечима. “Ця версія здається мені найбільш вірогідною…”

Подорожуючи по Вогняних Землях, Корум зустрівся зі сліпою королевою Урезе. Коли вадагський принц затримався біля кам’яної пащі лева, йому здалося, що на нього хтось дивиться. А потім він убив Ганофакса (рука Кулла знала, що душею мабдена опанував Аріох. І знову прийняла самостійне рішення). Аріох розповів Корумові про свою сестру, королеву Ксіомбарг, і про свого брата, самого могутнього з них, короля Мабельрода. Серця Володарів Мечів знаходилися у схованках, куди вони самі не могли проникнути.

Уникнувши численних небезпек, Корум викрав серце Аріоха і, рятуючи своє життя, знищив його. Герцог Хаосу, позбувшись свого тілесного

образу, відправився у вигнання, а Повелитель Закону, лорд Аркін, повернувся до палацу. Але тепер Корум був приречений на вічний бій з

повелителями Мечів. Голос йому сказав:

“Ні Закон, ні Хаос не владні повелівати долями смертних. Рівновагу не можна порушити”. “Рівноваги не існує! - Вигукнув Корум. -

Всесвітом править Хаос!” І голос відповів: “Рівновага іноді порушується. Одна чаша терезів переважує. Тільки смертні подібні тобі

можуть відновити баланс сил. Тобі доведеться продовжити справу, яку ти почав. Ти можеш загинути, не закінчивши її, але на зміну

тобі прийдуть інші”. “Я не хочу! - Крикнув Корум. - Мені не винести таку ношу!” І голос сказав:” Це твій обов’язок!”

А потім Корум опинився на острові Сві-ан-Фавна-Бруль і побачив, що чаклун втратив свою силу, а Раліна стала вільною.

Корум і Раліна повернулися в свій прекрасний замок Мойдель, але вони розуміли, що більше не є господарями своїх доль.

Мир і спокій в їх душах тривав недовго. Блукаючий Бог (чи Бог-Рибалка), який шукав те, чим йому, мабуть, не судилося володіти,

закинув мережі недалеко від замку Мойдель, а потім викинув улов назад у море. Корум і Раліна знали, що побачити блукаючого Бога -

погана прикмета. Тієї ж ночі у ворота палацу постукав незнайомець - молода людина на ім’я Джері-а-Конел, - який оголосив себе вічним

мандрівником і супутником героїв.

Здавалося, він знав про долю Корума більше, ніж сам Корум. У мішку Джері знаходився його улюбленець, маленький крилатий кіт Базиліо,