Повелителі мечів

кинув своїх солдатів в атаку. Мечі і бойові сокири застукотіли по забарикадованих вікнах і дверях.

На дах вбіг капітан королівської варти.

- Ми протримаємося на нижніх поверхах всього кілька хвилин, - доповів він. - Пробач, але на більше ми не здатні. Корум кивнув.

- Постарайтеся відступати з боєм. Я скоро прийду.

- Як ти думаєш, довго ми вистоїмо? - Запитала Раліна.

- Важко сказати. Мені здається, після загибелі Гейнора королева Ксіомбарг зосередила всю свою увагу на нашому вимірі. Думаю, вона

спробує знищити мене, чого б їй це не коштувало.

- Але ж Повелителька Мечів не посміє сама з’явитися в наш світ, сказала Раліна. - Навіть Великі Давні Боги бояться порушити

закони Космічного Рівноваги.

- Хто знає? - Задумливо мовив Корум. - Лють Ксіомбарг така велика, що вона на все здатна.

- Але тоді всім нам прийде кінець, - прошепотіла Раліна. - Невже лорд Аркін нічого не може зробити?

- Він напевне і так вибивається з сил. До того ж Повелителі Закону, як і Повелителі Хаосу, не мають права втручатися в справи смертних. Швидше за все, лорд Аркін готується до рішучої битви з королевою Ксіомбарг. А зараз підемо до наших воїнів.

Вони тільки почали спускатися, як побачили ревучих варварів, які, не звертаючи уваги на величезні втрати, атакували захисників

замку, відступаючих вгору по сходах. Капітан варти кинувся до Корума і безнадійно розвів руками.

Втім, вадагський принц і сам розумів, що битва програна.

- Нам треба повернутися на дах, - сказав він, - Принаймні там ми зможемо протриматися ще кілька хвилин.

- Але ж це - кінець, принц Корум! - Розпачливо вигукнув капітан.

А потім вони почули страшний нелюдський крик, - крик невимовної люті. Раліна закрила обличчя руками.

- Ксіомбарг, - прошепотіла вона. - Я впізнала її голос, Корум.

У Принца а Червоній Мантії пересохло в роті. Ковток підступив до горла. Він не зміг вимовити ані слова.