Повелителі мечів

- Значить, ти спеціально піддавав моє життя небезпеці, щоб викликати гнів Повелительки Мечів?

- ТАК.

Корум згадав, скільки випробувань випало на його ділю. Він подумав про тисячу облич принца Гейнора, миготячих, як у калейдоскопі.

- Здається, я зненавиджу всіх Богів, - сказав він.

- ЦЕ ТВОЄ ПРАВО. МИ НЕ ПОРУШУЄМО ЗАКОН, ВИКОРИСТОВУЮЧИ СМЕРТНИХ У СВОЇХ ЦІЛЯХ.

І лорд Аркін зник. Десятки повітряних кораблів, що вилетіли з Гвалас-кор-Гваруса, посилали невидиму смерть на

збожеволілих від страху варварів, які розбігалися. Не видно було зграї Хаосу, згинули загони Собаки і Ведмедя, - Корум не знав і не хотів знати, відкликали їх назад страшні Боги мабденів, чи вони займають зараз печеру потойбічного світу.

До нього підійшов Король без Королівства.

- Бачиш, який цінний я зробив тобі подарунок, принц Корум.

- Так.

- Тепер лише п’ять вимірів з п’ятнадцяти страждають під владою Хаосу, - Король Мабельрод повинен нас боятися.

- Напевно, так воно і є, - байдужим тоном сказав Корум.

- А я більше не Король без Королівства Я повернуся, відбудую місто, і знову буду правити своєю країною.

- Добре, - мляво погодився Корум.

Він підійшов до краю даху і подивився на завалений трупами Хельвіг-нан-Вейк. Городяни, озираючись по сторонах, поступово з’являлися

на вулицях. Варвари були розбиті вщент, і тепер спокій запанує у володіннях Володарів Закону.

Раліна підійшла до Корума, і погладила його по змученому обличчю.

- Повернемося в замок Мойдель? - Запитала вона. Корум знизав плечима.

- Боюся, Гландит зрівняв його із землею.

- До речі, куди подівся герцог Край? - Весело запитав Джері, чухаючи кота за вухом. Базиль, що сидів біля вічного супутника на