Повелителі мечів

- Значить, нічого не вийшло!

- Ні.

Корум відвернувся і рушив по темній вулиці, ведучи на повідку коня свого ворога. Він ні з ким не хотів розмовляти, навіть з Раліною.

Ональд підняв руку, немов намагаючись затримати його, потім подивився на Джері-а-Конела, - Я нічого не зрозумів з його відповіді.

- Корум переміг Гейнора, - втомлено сказав вічний мандрівник. - Варвари позбулися головнокомандуючого. Але чисельність їх залишилася

колишньою, і Собака і Ведмідь як і раніше їм допомагають. - Він невесело засміявся. - Ось і всі новини, король Ональд.

Раліна мовчки подивилася вслід Корумові, який йшов з низько опущеною головою, ледве тягнучи ноги.

Король Ональд зітхнув.

- Піду віддам розпорядження. Треба підготуватися до штурму. Думаю, вони підуть на приступ міста рано вранці.

- І я так думаю, - неуважно погодилася Раліна. Їй дуже хотілося піти до Корума, але вона придушила в собі це бажання.

***

На зорі армія короля Лір-а-Брода, військо з Бро-ан-Мабдена, а також армії Собаки і Ведмедя зімкнули кільце навколо Хельвіг-нан-Вейка.

Захисники міста стояли на низьких фортечних стінах. Варвари не взяли з собою облогових знарядь, покладаючись на військове мистецтво

принца Гейнора, який допоміг їм захопити не одне місто. Але їх було надто багато. Нескінченні потоки піхоти, кавалерії, возів хлинули

до столиці Лайвм-ан-Еша.

Корум відпочив кілька годин, але заснути йому не вдалося. Обличчя Гейнора весь час стояло в нього перед очима. Вадагський принц

спробував пригадати про свою ненависть до Гландит-а-Края і вдивився в море голів, щоб знайти вождя денледіссі, але того ніде не було

видно. Можливо, він все ще полював за Корумом в околицях замку Мойдель?

Король Лір красувався на білому скакуні, тримаючи в руках прапор своєї армії.

Поруч з ним на низькорослій конячці сидів горбатий король Бро-ан-Мабдена, Кронекін-а-Дрок. Він був напівідіот, і в народі його