Повелителі мечів

повітрі. Принц Гейнор мовчки подивився на бій, потім повернувся до Корума.

- Вітаю тебе, Принц у Червоній Мантії. Я бачу, ти розраховував не тільки на моє благородство. А тепер скажи, ви обидва будете битися зі мною?

- Ні. - Корум взяв у руку спис і підвівся на стременах. - Мій друг не візьметься за зброю, поки його життю не буде загрожувати

небезпека. Якщо я загину, він засвідчить мою смерть перед королем Лайвм-ан-Ешем.

- Значить, чесний, поєдинок? - Принц Гейнор знову розсміявся і теж підвівся на стременах. - Чудово!

Противники понеслися назустріч один одному. Вадагський принц пригнувся до шиї коня, тримаючи спис напереваги, прикриваючи обличчя

щитом. Блискучі обладунки принца Гейнор майже засліпили Корума, але тим не менше він не схибив, і спис його влучив в шолом

супротивника, не залишивши на блакитному металі навіть вм’ятини. Принц Гейнор похитнувся в сідлі і не встиг завдати удару у відповідь.

Голосно розсміявшись, він розвернув коня і спробував пронизати шию Корума своїм списом, але влучив у підставлений щит.

Страшна битва розгорілася між зграями Хаосу. Загін Поліб-Бава був невеликий, але живі мертві не могли загинути вдруге.

Коні обох суперників піднялися на диби, мало не скинувши своїх вершників.

Тримаючи поводи однією рукою, Корум що було сил кинув спис і знову попав в Гейнора, цього разу вибивши його з сідла. Проклятий Принц

впав в смердючу рідину, якавкривала всю територію, на якій розташувалася армія Хаосу, але тут же схопився на ноги і теж кинув спис,

який пронизав щит Корума і застряг в ньому в дюймі від пов’язки на оці Рінна. Потім Гейнор підрубав ноги коня, і вадагський принц полетів на землю.

Незважаючи на важкі обладунки, принц Гейнор швидко підбіг до оглушеного Корума, заносячи над його головою меч. Борсаючись у смердючій рідині, принц в Червоній Мантії виставив вперед щит, і лезо меча прокололо його наскрізь, зупинившись на наконечнику списа, якого Корум не

встиг витягнути.

Лежачи на боці, вадагський принц наніс удар по колінах Гейнора, але той відскочив убік. - Корум же насилу піднявся на ноги.

Сміх Гейнора гулко звучав з під шолома.

- Ти непогано б’єшся, принц Корум. Але ти - смертний, а я - ні!

Звуки битви, які рознеслися по всьому табору, переполошили варварів. Вони звикли підкорятися Ліра і у всьому покладатися на поради