Повелителі мечів

- Здавайся, принц Корум! Здавайся, і я збережу тобі життя!

- І відведеш до своєї пані, королеві Ксіомбарг?

- Це мій обов’язок.

- Я ніколи тобі не здамся!

- Тоді я змушений буду вбити тебе! - Все ще важко дихаючи. Принц Гейнор Проклятий кинув шпагу Корума в бруд і пішов до свого ворога,

карбуючи крок.

Глава 4

БИТВА З ВАРВАРАМИ

Інстинктивно Корум закрив обличчя, захищаючись від удару. Раптово рука Кулла, не раз рятувала йому життя, ожила, схопила меч за

лезо, жартома вирвала його з рук Гейнора і вдарила Проклятого Принца руків’ям по голові.

Гейнор застогнав і повільно осів на землю. Тепер уже Корум кинувся на нього і схопив за одягнену в метал шию.

- Здаєшся, принц Гейнор?

- Я не можу здатися, - пролунав глухий голос. - Мені нема кого здавати.

Рука Кулла, яка все ще жила самостійним життям, смикнула поваленого ворога за забрало.

- Ні! - Вигукнув принц Гейнор. - Жоден смертний не повинен бачити мого обличчя! - Він спробував вивернутися, але Корум міцно тримав

його, а рука Кулла знову потягнула забрало вгору.

- Прошу тебе! - Але забрало вже ворухнулося.

- Присягаюся тобі, Принц в Червоній Мантії! Відпусти мене! Я ніколи не заподію тобі шкоди!

- Ти не маєш права мені присягатися, - суворо сказав Корум. - Ти - слуга Хаосу, і в тебе немає ні честі, ні совісті. Благаючий голос

звучав, немов з пустоти.