Повелителі мечів

А можливо, навпаки, спробує знищити Місто в Піраміді, чого б це їй не коштувало?

Корум постарався викинути всі ці думки з голови. Навіщо думати? Він підібрав спис, кинуте варваром, і жбурнув його назад, простромивши живіт мабденскому воїну, який схопився за держак, похитнувся і впав зі стіни на гору трупів.

Після полудня сигнальні ріжки протрубили відбій, і варвари відступили, відносячи з собою поранених.

Корум бачив, як король Лір радиться з королем Кронікеном. Напевно, скоро а бій вступлять армії Собаки, і Ведмедя. А може, двом

королям було наплювати, ціною скількох людських життів візьмуть вони місто? До вадагського принца підбіг хлопчик.

- Принц Корум! - Крикнув він. - Тебе просять терміново прийти в храм. Ноги Корума затекли і насилу гнулися в колінах. Він зійшов з

міської стіни і сів у коляску, яку прислав за ним Алер’ян-а-Найвіш.

Жрець, як завжди, зустрів його біля входу.

- Лорд Аркін повернувся?

- Так, принц Корум. - Корум увійшов до великої зали зупинився, дивлячись на лежачих на матрацах людей.

- Вони вмирають, - тихо сказав Алер’ян. - Ти можеш спокійно говорити в присутності цих бідолах.

З глибоких тіней в кутку зали вийшов Повелитель Закону. Обличчя його, хоч він і був Богом, виглядало дуже втомленим.

- Візьми, - сказав лорд Аркін, простягаючи Коруму металеву коробку. Не відкривай кришки, тому що випромінювання елементів може вбити

тебе. Передай капітану повітряного корабля, щоб він якомога скоріше повертався в Гвалас-кор-Гварус.

- Але ж корабель не зможе подолати бар’єр між сферами!

- Я відкрию Врата, принаймні сподіваюся, що у мене це вийде. Ксіомбарг веде зі мною свою тонку гру, і я майже втратив силу. Спробую розсунути простір одразу поруч з Небесним Містом, тому що корабель загине, опинившись далеко від нього. Я зроблю все, що зможу.

Корум кивнув.

- Я буду молитися за благополуччя Гвалас-кор-Гваруса.

Аркін посміхнувся.

- Тільки не молись мені. Я знаю не більше твого. Вадагський принц поспішно вийшов із храму, тримаючи під пахвою коробку з тьмяного