Повелителі мечів

- Ти забуваєш про емісара Ксіомбарг, - сказав Корум. -Я не сумніваюся, що саме він виробив і тактику, і стратегію нападу на

Лайвм-ан-Еш.

- Ти говориш про істоту в блискучих обладунках, головнокомандуючого армій Хаосу? - Запитав король Ональд.

- Так. Тобі що-небудь про нього відомо?

- Я знаю, що він невразливий. Його часто можна побачити поряд з королем Лір-а-Бродом. Ім’я його - Принц Гейнор Проклятий. Джері

кивнув.

- Принц Гейнор приречений вічно служити Хаосу. Значить, зараз він - лакей королеви Ксіомбарг? Високе становище, вище того, яке у

нього було… або буде… що, втім, одне і те ж.

Король Ональд здивовано подивився на вічного мандрівника і продовжив свою розповідь:

- Навіть якщо не рахувати армію Хаосу, у Лір-а-Брода в десять разів більше солдатів, ніж у мене. Тим не менше ми змогли б надати

варварам опір, не допустити висадки військ на узбережжі і вже принаймні битися з ними не один рік, якби принц Гейнор не був їх

військовим радником. І мушу зізнатися, він дає хороші поради.

- У нього великий досвід, - зауважив Джері-а-Конел, потираючи підборіддя.

- Чи довго Хельвіг витримає облогу? - Задумливо запитала Раліна.

Король Ональд знизав плечима і подивився у вікно на площу, переповнену народом. Вигляд у короля був жалюгідний.

- Не знаю. Мої воїни втомилися, кріпосні стіни міста занадто низькі, на стороні Лір-а-Брода б’ються надприродні істоти…

- Не будемо гаяти часу, - запропонував Корум. - Вирушимо в храм і спробуємо викликати лорда Аркіна.

***

Вони скакали по місту, дивлячись на людей, що зневірилися, що стовпилися всюди.

Подекуди горіли вогнища. Багато воїнів були поранені; озброєння їх залишало бажати кращого. Облога буде недовгою, подумав Корум,