Повелителі мечів

Рохкання, пирхання, свистяче дихання, - ці хрипи ставали все голосніше і голосніше.

Корум зупинився і подивився на своїх супутників. За ним ішла Раліна, потім Джері; останнім спускався Норег-Дан.

Король без Королівства перший порушив мовчанку.

- Мені багато разів доводилося чути подібні звуки, - сказав він. - Я знаю, хто їх видає.

- Хто? - Пошепки запитала Раліна.

- Звірі Ксіомбарг. Пам’ятаєш, я говорив, що Ганн командував армією, що розорила мою країну? Так от, її солдати - звірі. Я міг би

відразу здогадатися, що ми не побачимо в жовтому тумані нікого іншого…

Корум відчув, що у нього похололо всередині. Якщо вони не зірвуться в прірву, на дні її їх чекає звірина зграя Хаосу.

Глава 4

КОЛІСНИЦІ ХАОСУ

- Що будемо робити? - Прошепотіла Раліна. - Що можна зробити?

Корум промовчав. Спершись об скелю, він обережно витяг шпагу з піхов.

Поки Ганн бився з чорними птахами, вадагський принц не міг розраховувати на допомогу з потойбічного світу.

- Чуєш? - Запитав його Джері. - Скрипить… - Корум кивнув. Скрипучі звуки видалися йому до дивності знайомими.

- Все одно у нас немає виходу, - сказав він. - Доведеться продовжити спуск. Принаймні, опинившись на твердій землі, ми зможемо дати

бій цим… цим…

Крок за кроком вони занурювалися в жовтий туман.

***

Корум спробував намацати ногою чергову сходинку і зрозумів, що він стоїть на дні прірви. Нерівна поверхня була завалена камінням і

гравієм.