Повелителі мечів

сховалися за великий валун, в надії, що звірі їх не помітять і колісниці проїдуть повз. Але поплічники Хаосу чудово орієнтувалися в

жовтому тумані. Кілька колісниць розвернулися, помчали до мандрівників. Корум забрався на валун і, коли Свиняче Рило полізло вслід,

щосили стукнув по ньому кулаком. Не звертаючи уваги на біль, Свиняче Рило змахнуло палицею, і тільки після того як вадагський принц

проткнув м’яке тіло шпагою, затремтіло і звалилося на землю.

Товаришам Корума доводилося туго. Раліна оборонялася від звірів коротким мечем.

Джері-а-Конел і Король без Королівства боролися пліч-о-пліч. Собача Паща спробувала схопити Принца в Червоній Мантії за руку. Він

розрубав безформний тулуб навпіл. Руки з кігтями тягнулися до Корума, щелепи клацали, хапаючись за мантію, роздираючи чоботи. У хід

пішли мечі і палиці, а потім диявольська зграя накотилася на камінь подібно приливній хвилі. Вадагський принц наступав на пальці,

відрубував кінцівки, пронизував горла, очі і серця, а душа його крижаніло від страху і відчаю.

Зграя Хаосу верещала на різні лади. Все нові й нові колісниці з’являлися з туману. Близько семисот звірів оточили валун з усіх боків.

І тоді Коруму стало ясно, що зграя Хаосу у що б те не стало хоче взяти їх у полон. Згадавши про те, як його катували мабдени, Корум

зціпив зуби й почав битися ще запекліше, в надії, що звірам не залишиться нічого іншого, як швидко його прикінчити.

Приливна хвиля мерзенних тварюк невблаганно накочувала на валун, підніжжя якого було усіяне трупами. Товариші Корума були затиснуті,

як у лещатах.

Вадагський принц продовжував відчайдушно пручатися, але хтось підібрався до нього ззаду, схопив за ноги і стягнув униз, до вже

обеззброєних і пов’язаних Раліни, Джері-а-Конела і Норег-Дана.

***

Кінська Морда пройшла крізь ряди зграї Хаосу і осклабилался, показавши величезні коричневі зуби. Вона засміялася - або заржала - і,

міцніше насадивши шолом собі на голову, засунула великі волохаті пальці рук за ремінь пояса.

- Нам самим з вами побавитися чи відправити до нашої повелительки? - Поцікавилася вона. - Ксіомбарг нагородить нас королівськи!