Повелителі мечів

Корум здивовано подивився на нього.

- Чому?

- Тому, що і Біла Річка, і Поле Крові, нарешті, закінчилися.

Корум обернувся і здригнувся. Коричнева пустеля обривалася, ніби обрізана гігантським ножем, Біла Річка водоспадом летіла в прірву.

Глава 3

ЗВІРІ - МЕШКАНЦІ ПРІРВИ

Біла Річка вирувала й ревіла, ніби намагалася вийти з берегів. Корум і Джері витягли весла з кочетів і, орудуючи ними як

жердинами, спробували причалити до берега.

- Приготуйся, Раліна! - Крикнув Корум, і вона тут же піднялася на ноги, вхопившись однією рукою за щоглу. Король без Королівства

підтримав її за плечі.

Човен розгойдувалася посередині річки; потім течія підхопила його і потягнула до берега. Корум похитнувся і мало не впав за борт, але втримався і щосили відштовхнувся від дна веслом. Прірва наближалася із загрозливою швидкістю, крізь водяні бризки вже можна було

розгледіти її протилежну стіну - приблизно в милі від водоспаду. Човен стукнуло об берег, і вадагський принц негайно крикнув:

- Стрибай, Раліна!

Вона послухалася, не вагаючись ні секунди; за нею на берег вискочив Норег-Дан. Обидва розтягнулися на коричневому піску. Третім стрибнув Джері.

Човен вивертало на середину річки, і він опинився по щиколотку в білій рідині. Корум згадав попередження Норег-Дана про її

властивості, але у нього не було виходу - потужно відштовхнувшись від борта човна, він впав у річку, і важкі обладунки завадили швидкій течії забрати його в прірву.

Намацавши ногами дно, Принц у Червоній Мантії швидко вибрався на берег.

Важко дихаючи, вони лежали на коричневому піску і дивилися, як вир закрутив човен і кинув його у прірву.

***

Спотикаючись, вони йшли по Полю Крові, і коли рев водоспаду затих на віддалі, зупинилися, щоб перепочити і обговорити, що робити далі.