Повелителі мечів

- Озеро Голосів! - Вигукнув Норег-Дан і похитав головою. - Не ходіть туди, потопельники зазовуть вас…

Корум розповів, що з ними трапилося, і Король без Королівства слухав, затамувавши подих. В кінці розповіді він захоплено

посміхнувся, зліз з коня і підійшов до вадагського принца.

- Ти - дивна людина, - сказав він. - У тебе шестипала рука, пов’язка на оці, незнайомі мені озброєння і обладунки, але… ти герой,

і я вітаю тебе - і всіх вас - з великою перемогою. - Він подивився на Раліну і Джері. - Я із задоволенням піду з вами на берег озера і

допоможу перетягнути старий човен Фріншака. Прив’яжемо його до мого коня.

- Хто такий Фріншак? - Запитав Корум.

- Одне з імен водяного чудовиська, з яким ви зіткнулися. Могутній дух, що з’явився на нашому вимірі разом з королевою Ксіомбарг. Ну

так як, спробуємо вкрасти у нього човен? - Корум посміхнувся.

- Ходімо, - сказав він.

***

Трохи нервуючи, вони повернулися на берег озера, але Фріншак, мабуть, ще не встиг зібратися з силами, так що мандрівники прив’язали

човен до коня, яким і дотягли його до вершини пагорба. У кормовому ящику Корум виявив вітрило, а уздовж одного з бортів - невелику щоглу.

- Що будемо робити з твоєю конем? - Запитав він у Норег-Дана.

Король без Королівства глибоко зітхнув.

- Видно, доведеться його залишити. Думаю, він буде в більшій безпеці один, ніж зі мною. Нехай моя конячка як слід відпочине, адже

вона послужила мені вірою і правдою.

Вони тягли човен по коричневому піску, і кожен з них відчував огиду при думці про те, що ступає по засохлій крові. Кінь стояв і

дивилася на них з вершини пагорба, а потім відвернулася і опустив голову. В очах Норег-Дана стояли сльози.

Сонце нерухомо висіло над їх головами, і мандрівники навіть не знали, скільки часу вони провели в цьому світі. Біла вода в річці