Повелителі мечів

алломглільських обладунках з раковин давно вимерлих ракоподібних.

Мальовничий загін вершників не порушував гармонійного пейзажу герцогства Бедвільраль-нан-Раймського, розташованого на східних

кордонах Лайвм-ан-Еша.

Вони відпливли із замку Мойдель на кораблі після марної спроби розбудити летючих мишей, що спали мертвим сном в гігантських печерах.

(“Створіння Хаосу, пояснив Джері-а-Коннел. - Навряд чи тепер вдасться ними покористуватися”). І, незважаючи на всі зусилля, Коруму так і не вдалося встановити зв’язок з лордом Аркіном, який, очевидно, був зайнятий якимись нагальними справами і не хотів відволікатися на дурниці. Втім, ні в кого не викликало сумнівів, що замок Мойдель приречений: захистити його від величезних армій, про які говорив кіт Базиліо, було неможливо. Тому Корум і Раліна вирішили покинути острів, дістатися до столиці Лайвм-ан-Еша, іменовану Хельвіг-нан-Вейк, і попередити короля про загрожуючу йому небезпеку зі сходу і півдня.

Дивлячись по сторонах і насолоджуючись красою природи, Корум зрозумів, чому мабдени з Лайвм-ан-Еша володіли багатьма достоїнствами

вадагів.

Корум вирішив покинути замок Мойдель не з боягузтва. По-перше, він вважав, що обережність не зашкодить, а по-друге, сподівався

виграти час, не сумніваючись, що Гландит витратить багато днів, якщо не тижнів, будуючи плани захоплення замку, давно покинутого людьми.

До столиці герцогства Бедвільраль-нан-Раймского - Лларака-ан-Фоль - було не менше двох днів шляху. Мандрівники сподівалися отримати

там свіжих коней і дізнатися останні новини. Герцог, який жив у Ллараці, знав Раліну ще дівчинкою.

Він напевно повірить її розповіді та надасть їм допомогу. Від Лларака до Хельвіг-нан-вейка вони доберуться приблизно за тиждень.

Корум, який запропонував цей план дій, ніяк не міг позбутися думки, що він з кожним кроком віддаляється від свого ворога. Вадагського принца тягнуло повернутися в замок Мойдель і дочекатися там приходу Гландита. Він боровся з цим безглуздим бажанням, став похмурий і дратівливий та майже не розмовляв зі своїми товаришами.

Супутники Корума були налаштовані більш оптимістично і раділи, що зможуть допомогти жителям Лайвм-ан-Еша підготуватися до нападу,

який Лір-а-Брод вважав раптовим. За допомогою сучасної зброї варварів легко буде розбити вщент. Джері-а-Конел дещо затьмарив цей

настрій, нагадавши, що Собака і Рогатий Ведмідь обіцяли прислати підкріплення королю Ліру.

Вночі вони розбили табір на рівнині Квітів, а на ранок під’їхали до високим пагорбам, за якими, як в глибокій чаші, лежав

Лларак-ан-Фоль.

Близько полудня мандрівники побачили невелике село, яке мальовничо розкинулося по обидва боки річки. На сільській площі зібрався натовп; людина, що стояла на помості, щось говорила і збуджено розмахувала руками.

Джері-а-Конел насупився.