Повелителі мечів

- Схоже, вони чимось сильно схвильовані. Може, дізналися про підготовку вторгнення?

Корум, дивлячись на юрбу, машинально смикав правою рукою пов’язку на оці.

- Безсумнівно, у них щось трапилося. Доведеться запитати, в чому справа.

Джері кивнув, і Корум, зробивши знак своїм товаришам і загону воїнів слідувати за ним, пострибав до площі, людина в чорному плащі,

шалено блискаючи очима, вигукнула:

- Хто ви такі? На чиїй ви стороні? Нам не прогодувати вашу армію.

- Нічого собі армія, - пробурмотів Джері і голосно додав. - Не треба нас боятися, друзі. Ми проїжджаємо вашу село по дорозі в Лларак.

- Ага! Значить ви - прихильники герцога! - Вигукнув безумець. - Горе нам!

- Чому? - Запитав спантеличений Джері. - Пробач, але я тебе не розумію.

- Тому що ви станете захищати слабких дурних виродків, які говорять про мир, не розуміючи, що тим самим вони накличуть на нас війну!

- Знову нічого не зрозумів. Хто ти такий?

- Веренак, священик Урлеха. Я служу йому і тим самим дбаю не тільки про благополуччя жителів цього села, а й усієї країни в цілому.

- Урлех, - прошепотів Корум на вухо Джері, - місцевий божок, один з васалів Аріоха. Я думав, після зникнення Валета Мечів про нього

забудуть.

- Напевно, так воно і є. Подивися, як засмучений Веренак.

- Ти маєш рацію. - Веренак не відриваючись дивився на Корума.

- Ти - не людина!

- Я - смертний, - спокійно відповів Принц в Червоній Мантії. - Але я не з раси мабденів.

- Ти - вадаг!

- Так. Останній на цій землі.