Повелителі мечів

- Це залежить від точки зору, Корум. Сила в наших руках, і нам нема чого боятися. Особисто я вважаю, що ми живемо в своє

задоволення, потураємо власним примхам. Чого ще можна бажати?

- Значить, і ви загинете, подібно вадагам. І з тієї ж причини.

Аріох знизав плечима.

- Цілком можливо.

- У вас вже є один могутній ворог: Шуль-ан-Джайван з острова Сві-ан-Фавна-Бруль. Вам слід остерігатися його.

- Ти знаєш Шуля? - Аріох мелодійно розсміявся. -Бідолаха Шуль. Вічно метушиться, будує плани, влаштовує змови, кипить злістю. Він

такий потішний!

- Потішний? - Недовірливо запитав Корум. - І тільки?

- Ну звичайно!

- Він каже, ви ненавидите його, тому що він має величезну силу.

- Ми нікого не ненавидимо.

- Я не вірю тобі, Аріох.

- Кожен смертний вважає, що Бог обманює його. - Вони піднімалися по спіральних сходах, сходинки яких, здавалося, були виковані з

блискучого світла. Аріох зупинився.

- Давай обстежуємо іншу частину палацу, - сказав він. - Ця драбина веде в башту.

Нагорі Корум побачив двері, по центру яких пульсував все тим же блискучим світлом знак: вісім стріл, розташованих по периметру круга.

- Що це, Аріох?

- Нічого особливого. Девіз Хаосу.

- У такому разі, що знаходиться за дверима?